Онтологічні засади публічного адміністрування

Анотація

Стаття присвячена визначенню онтологічних засад публічного адміністрування.

З’ясовано, що виникнення у правовій науці та державній практиці інституту публічного адміністрування як особливого способу та структури здійснення деяких функцій держави потребує з’ясування особливостей буття та існування цього інституту, що дасть змогу зрозуміти його властивості.

Аргументовано, що правова природа публічного адміністрування в демократичній правовій державі полягає у здійсненні спеціально уповноваженими представниками держави та/або обраними у встановленому порядку представниками територіальних громад діяльності, спрямованої на реалізацію інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб, у межах їх компетенції, встановленої законом або підзаконними правовими актами. У цьому полягає натурально-онтологічний аспект публічного адміністрування.

Визначено, що структура публічного адміністрування може бути розглянута у двох ракурсах: по-перше, як структура самої публічної адміністрації, з притаманним останній ієрархічним характером, інституалізацією виконуваних функцій та акцентуванням уваги на компетенції посадових осіб органів публічної влади. По-друге, це структура процесу публічного адміністрування, який включає постановку мети, окреслення завдань, вибір суб’єктів, наділення їх відповідними функціями та повноваженнями, планування і контроль за їх діяльністю, вибір критеріїв оцінки їх діяльності та проведення самого процесу оцінювання відповідно до обраних критеріїв. Сукупність цих ракурсів утворює структурний аспект онтології публічного адміністрування.

Акцентовано увагу на тому, що динамічний аспект онтології публічного адміністрування уявляє собою ціннісну та предметну спрямованість діяльності публічної адміністрації у межах існуючої в певній державі публічної політики відповідно до конкретної сфери суспільних відносин.

Зроблено висновок, що онтологія як формальна специфікація певної предметної сфери у процесі публічного адміністрування в демократичній правовій державі виконує функції зв’язку концептуально-стратегічного рівня публічної політики, що характеризується високим ступенем абстрагування, з практично-діяльнісним рівнем, на якому реалізуються потреби учасників публічних правовідносин та нагальні завдання вказаної політики.