Місце доказування в механізмі розслідування кримінальних проваджень про корупційні злочини

Анотація

В статті проведено наукове дослідження місця доказування в механізмі розслідування кримінальних проваджень про корупційні злочини; визначено сутність категорії «доказування», встановлено її характерні риси. Категорія «доказування» знаходить свої витоки у філософії, в ній вона відображає одну з універсальних форм осягнення світу, і з неї ж вона була згодом запозичена юридичною наукою. На відміну від філософії з її абстракціями, в юридичній науці категорія «доказування» уособлює відокремлені, приватні відносини, пов’язані з окремою, конкретною сферою діяльності.

В ході дослідження встановлено, що доказування при розслідуванні кримінальних проваджень про корупційні злочини – це діяльність зі збирання, перевірки та оцінки доказів для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження про корупційні злочини. Збирання, перевірка та оцінка доказів – це елементи єдиного процесу, який ґрунтується на єдиній методиці, але при цьому вони спрямовані на різні підцілі при встановленні обставин, що мають значення для кримінального провадження, що і є основою їх виділення в якості відокремлених елементів. Збирання доказів – це винятково практична діяльність, яка полягає у здійсненні суб’єктами доказування пізнавальних і посвідчувальних дій, з метою отримання нових доказів. Способи збирання доказів можуть бути класифіковані за суб’єктною ознакою (характерні для сторони обвинувачення і характерні для сторони захисту) та за активністю проведення (активні і пасивні). Перевірка доказів здійснюється суб’єктами доказування, від яких залежить прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, шляхом порівняння та зіставлення отриманих доказів з уже наявними у проваджені доказами, у вивченні змісту доказів; мета – визначення їх достовірності, усунення сумнівів та протиріч, прогалин у доказовій інформації. Оцінка доказів – це виключно розумова діяльність, спрямована на оцінювання доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.