Криміналістичні знання і передумови їх виникнення

Автор(и)

  • І.П. Осипенко старший викладач кафедри кримінального права та правосуддя Національного університету «Чернігівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0001-6235-8049
  • М.С. Ющенко тудентка 4 курсу юридичного факультету Національного університету «Чернігівська політехніка», Україна https://orcid.org/0000-0003-3004-0639

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2021.03.41

Ключові слова:

криміналістичні знання, спеціальні знання, передумови виникнення криміналістичних знань, криміналістика, обізнані люди, експертиза

Анотація

Наукова стаття присвячена дослідженню криміналістичних знань, прикладів їх історичного застосування на практиці та передумовам їх виникнення. Незважаючи на те, що в наш час на практиці широко застосовуються досягнення криміналістичної науки, існує необхідність ознайомлення з криміналістичними знаннями та передумовами їх виникнення, так як історія розвитку та становлення криміналістики тісно пов’язана з останніми. Криміналістичні знання існували ще задовго до отримання криміналістикою статусу самостійної науки. Саме тому, вони становлять зміст сучасної криміналістики і потребують подальшого дослідження у межах можливостей, які надаються історичними джерелами.

          Встановлено, що у будь-який період люди вчиняли злочини, порушували встановлені звичаї, традиції, правила поведінки, закони та норми. У зв’язку з цим, існувала і продовжує існувати суспільна потреба у розв’язанні конфліктних ситуацій, розкритті правопорушень, визначенні особи злочинця і його покаранні. Саме з цією метою починають використовуватися та поширюватися спеціальні (криміналістичні) знання.

          Проведено порівняння різних наукових визначень криміналістичних знань, а також проаналізовано розвиток людської необхідності в накопиченні та використанні знань, виокремленні з них спеціальних знань з певних напрямків для їх подальшого застосування.

          Визначено, що виникнення і розвиток криміналістичних знань були пов’язані з необхідністю встановити особу, яка вчиняла злочинне діяння та з’ясувати справжні обставини злочину. Так, до розкриття злочинів почали залучати обізнаних людей, які володіли певними знаннями для проведення досліджень певних процесів, явищ, подій із застосуванням спеціальних засобів та методів.

          Крім того, у даній статті розглянуто окремі положення деяких стародавніх зводів законів, де містяться вказівки щодо збирання, дослідження, оцінювання доказів, етапів розслідування злочинів тощо. Принагідно зазначаються приклади історичних випадків, які підтверджують проведення та розвиток медичних, хімічних, психіатричні експертиз, дослідження справжності монет та документів. Встановлюється існування окремих установ, які поступово наділялися експертними повноваженнями, а згодом й створення першої експертної установи.

          В підсумках статті підкреслюється передування криміналістичних знань криміналістичній науці, способи та практичні напрями використання відповідних знань, передумови їх виникнення.

Посилання

Пясковський В. В., Чорноус Ю. М., Іщенко А. В., Алєксєєв О. О. та ін. Криміналістика: підручник. Київ: Центр учбової літератури» 2015. 544 с.

Клименко Н. И. Криминалистика как наука: монография. Киев: Правник, 1997. 83 с.

Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: монографія / за ред. І. П. Красюка. Київ: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. 359 с.

Возгрин И. А. Введение в криминалистику: история, основы теории, библиография. Санкт-Петербург: Юрид. центр Пресс, 2003. 475 с.

Тищенко В. В. Система криминалистики: история и современное состояние. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. 2009. Т. 7. С. 230–238.

Авдиев В. И. История Древнего Востока. Москва: Высшая школа, 1970. 608 с.

Фролов И. Г. Введение в философии: учебник. Москва: Политиздат, 1989. Т. 2. 639 с.

Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И. С. Перетерского / за ред. Е. А. Скрипилев. Москва: Наука, 1984. 456 с.

Белкин Р. С. История отечественной криминалистики. Москва: Норма, 1999. 496 с.

Ищенко А. В. Летопись криминалистики: даты, факты, имена. Киев: УкрДГРІ, 2016. 384 с.

Юсупов В. В. Передумови виникнення криміналістичних знань: аналіз документів і правоохоронної діяльності. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 165-175.

Агафонов С. А. Основи римського приватного права. Київ: Видавництво Європейського університету, 2006. 141 с.

Біленчук П. Д., Дубовий О. П., Тимошенко П. Ю., Салтевський М. В.. Криміналістика: підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. 232 с. URL: http://ibib.ltd.ua/zarodjennya-stanovlennya-spetsialnih-znan.html (дата звернення: 01.12.2021).

Погорецький М. А. Розшук злочинців та доказування їхньої вини за часів «Руської правди». Право і безпека. 2002. № 3. С. 73–77.

Терлюк І. Я. Історія українського права від найдавніших часів до ХVІІІ століття: навч. посіб. Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. 156 с.

Ефименко А. Я. История украинского народа. Санкт-Петербург: Брокгауз-Ефрон, 1906. 174 с. URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2908 (дата звернення: 01.12.2021).

Жижиленко А. А. Підробка документів. Санкт-Петербург: Невская типография, 1990. 746 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-02-20

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність