Участь експерта у кримінальному провадженні

Анотація

Наукова стаття присвячена визначенню правового становища експерта у кримінальному провадженні та проблемним питанням пов’язаних з ним. Розвиток становлення експерта розпочався з давніх часів і охоплюється різноманітними правовими актами. 

          У даній статті розглянуто різноманітні наукові формулювання поняття експерта. Останні дають змогу виокремити основні ознаки притаманні відповідній особі. Зроблено висновок, що найбільш влучним і повним можна вважати законодавче визначення експерта, яке міститься у ст. 69 Кримінального процесуального Кодексу України. Акцентована увага на відсутності заздалегідь встановленої сили висновку експерта.

          Для правильного розуміння поняття експерта проаналізовано дискусійне питання пов’язане з категорію «спеціальних знань», тлумачення якого відсутнє у нормативно-правових актах України. Вказано особливості спеціальних знань та важливість способів їх набуття.

          Крім того, значна увага приділяється правосуб’єктності експерта, адже вона допомагає у визначенні його кримінально-процесуального статусу. Тому, розглянуто правоздатність експерта як учасника кримінального провадження, а також його дієздатність та деліктоздатність.

Незважаючи на можливість використання висновку експерта як процесуального джерела доказів, існує низка проблемних питань, які знаходять своє відображення у відсутності механізму реалізації права експерта на оскарження дій особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо такі дії порушують права самого експерта; складності процедури збирання доказів стороною захисту шляхом проведення окремих слідчих (розшукових) дій, до який відноситься залучення експерта; відсутності переліку підстав та порядку для залучення експерта; неможливості залучати експерта з правових питань.

          В підсумках статті підкреслюється необхідність вдосконалення кримінального процесуального законодавства у відповідному напрямку, яке зробить участь експерта у кримінальному провадженні більш ефективним.