Міжнародно-правове регулювання прав і свобод в Інтернеті

Анотація

Інтернет, що розглядається як глобальна інформаційно-комунікаційна мережа, має кілька значних показників. Він забезпечує обмін інформацією, інформація передається через мережі зв'язку, її кількість практично не обмежена ані обсягом, ані сферами інтересів. Інтернет, що не належить жодній державі, жодній організації, об'єднує різні інформаційні системи та мережі електрозв'язку без національного обмеження. Споживачами інформації, що передається, можуть бути будь-які суб'єкти-користувачі мережі. Більшість правил, на підставі яких функціонує Інтернет, – протоколи, які дозволяють зберігати працездатність мережі за різними параметрами. З урахуванням названих параметрів Інтернет не може залишитися за межами правового простору. Тому важливим є питання про те, на якому рівні і хто має визначати правові параметри функціонування Інтернету. Чи можливе регулювання з боку лише міжнародного права через глобальність цієї мережі. У якому обсязі національний законодавець має право регламентувати питання управління Інтернетом. Яким має бути співвідношення норм міжнародного та національного права у цій сфері. В якому обсязі допустиме саморегулювання. Проблематика правового регулювання Інтернету важлива ще й через потребу розглядати інформаційно-комунікаційну мережу як засіб реалізації практично будь-яких прав людини. Де є права, там є й обов'язки і завжди є можливість їх порушення. Отже, можливість реалізації права і свободи через Інтернет і водночас існування величезної кількості порушень цих права і свободи підтверджують необхідність прийняття у сфері правових актів різного рівня. Звісно ж, що внутрішньо мережеве регулювання (саморегулювання) Інтернет спільнотою відносин у мережі не забезпечить свободи інформаційного простору, не встановить чітких правил поведінки користувачів мережі, зокрема з тієї причини, що рекомендації, резолюції, інші акти не є універсальними та обов'язковими для користувачів, у тому числі держав. Тому останнім часом все частіше можна почути, що у сфері регулювання питань управління Інтернетом потрібне прийняття актів, що містять, зокрема, міжнародно-правові стандарти, які є обов'язковими для національного законодавця. Поступово формується міжнародне Інтернет-право, покликане регулювати загальні питання управління Інтернетом, взаємини між державами у цій сфері, заходи контролю за використанням Інтернету та найголовніше за дотриманням у ньому прав громадян. Висловлюються пропозиції щодо прийняття Загальної декларації цифрових прав, конвенції про гарантії та захист прав людини у цифровому світі або Цифрової конституції. А можливо, просто слід визнати етап формування четвертого покоління прав, пов'язаних з інформаційною та цифровою революцією, що завершився, і врегулювати зміст цих прав, гарантії їх реалізації новим міжнародним документом.