Особливості правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві: теоретико-правове дослідження

Анотація

У статті досліджено сучасний стан проблем, пов’язаних із правовою регламентацією фізичних осіб у міжнародному приватному праві, полягає у тому, що визнання особи вищою цінністю передбачає здійснення державного захисту належних їй прав та свобод, створення систем гарантування реалізації прав та законних інтересів на підставі загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, конституційних приписів, які визначають зміст правового статусу особистості.

Вивчено та досліджено питання правосуб’єктності у міжнародному приватному праві не можна кваліфікувати однозначно, оскільки враховуючи наявність колізійних норм, що визначають правовий статус окремих суб’єктів та наявності колізійного методу регулювання галузі, різняться підходи у визначенні елементів правосуб’єктності фізичних осіб, юридичних та держави. Кожній із перелічених осіб притаманні свої особливості в наділенні її правами та обов’язками збоку держави шляхом вибору відповідного правового режиму та закріплення його на нормативному рівні. Це зумовлюється власне як фізичною, так і правовою сутністю статусу цих суб’єктів . Однак спільним все ж буде обрання такого правопорядку, з яким відповідна особа має найбільш тісний зв'язок та на підставі якого є можливості використати більш ефективні засоби щодо захисту суб’єктивних прав того чи іншого суб’єкта.

Особливість правового статусу фізичної особи полягає в тому, що, перебуваючи в іншій державі, вона підпорядковується двом правопорядкам: - своєму вітчизняному (закону громадянства (Іех раtгіае) чи закону постійного місця проживання (Іех dоmісіliі), оскільки зберігає правовий зв’язок з державою свого громадянства чи постійного місця проживання, правовий статус громадянина своєї держави, користується її захистом, підкоряється її законам, - правопорядку держави перебування (тієї держави, на території якої фізична особа перебуває у конкретний момент).