Юридичні гарантії рівноправ’я в Україні: окремі питання реалізації

Анотація

У статті розкривається загальна характеристика змісту юридичних гарантій рівноправ’я в Україні. Актуальність публікації обумовлена потребою вироблення ефективних механізмів протидії дискримінації, унеможливлення випадків неоднакового ставлення до певних осіб, в залежності від тих чи інших ознак та обставин. Метою підготовки статті було встановлення змісту передбачених у законодавстві загальних засобів забезпечення рівності прав і свобод громадян, формування висновків спрямованих на дотримання міжнародних стандартів забезпечення належної реалізації прав особи, зокрема під час кримінального провадження. Передумовами до формування вказаної мети стали сучасні проблеми, які виникають під час забезпечення прав і свобод особи. Робота виконана на підставі використання загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Із загальнонаукових, зокрема, використовувалися системно-структурний метод, метод функціонального аналізу, із спеціальних – формально-юридичний, логіко-процесуальний методи, метод порівняльного правознавства. Проаналізовано основні законодавчі норми, які стосуються тематики публікації. У роботі доводиться, що формування та відображення в нормативно-правових актах нашої країни ідеї рівності відбувалося під впливом положень Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, інших міжнародних документів.

Розкриття змісту юридичних гарантій про рівність, закріплених в законодавстві нашої країни, спонукало до формування таких висновків:

- основні ідеї рівноправ’я відображено у ст.ст. 21 та 24 Конституції України та інших законодавчих актах, зокрема – Цивільному, Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексах;

- в Україні унормування загальних положень про рівність між людьми відбувалося з дотриманням світових стандартів у сфері забезпечення прав та свобод особи. Значний вплив на цей процес, з 1948 року, здійснювала та продовжує здійснювати Загальна декларація прав людини, інші міжнародні нормативно-правові акти;

- будь-які особливості кримінального провадження, якщо вони не спрямовані на усунення юридичної або фактичної нерівності у можливостях для особи або групи осіб, мають ознаки дискримінації.