Судовий контроль за дискреційними повноваженнями органів публічної влади

Анотація

Важливе місце в сучасних умовах децентралізації публічної влади в Україні належить питанню дискреційних повноважень як можливості діяльності влади на власний розсуд. Така можливість, як зазначають автори, надається самими нормами законодавства, при цьому останні чомусь не містять дефініцію «дискреції», що зі свого боку ускладнює легальне визначення змісту вказаних повноважень. А тому, авторами проаналізовано та наведено у статті декілька понять, сформованих науковцями та міжнародними організаціями, та вказано на необхідність встановлення нормативного визначення поняття «дискреції».

Крім того, у статті зазначено, що в зарубіжному праві питання дискреційних повноважень також активно досліджується, при цьому  в контексті адміністративного чи судового розсуду. Таким чином, право зарубіжних країн ототожнює «дискрецію» та «розсуд», хоча деякі науковці обґрунтовано заперечують ідентичність цих категорій.

Окрім тлумачення змісту «дискреційних повноважень», також авторами розкриваються питання щодо регулювання відносин у процесі реалізації останніх. Так, наголошується що наявність будь-якої «дискреції» є допустимою та відповідає принципу верховенства права, однак вона прямо потребує встановлення меж та судового контролю.

Метою обмеження «дискреції» є запобігання свавіллю як органів державної влади, та і органів місцевого самоврядування. Оскільки застосування розсуду не повинно суперечити загальнолюдським принципам та принципам публічної служби, а до того ж відповідати завданню, для виконання якого було застосовано такий розсуд.

Таку позицію висловлює і Європейський суд з прав людини у свої рішеннях, зокрема у справі «Волох проти України» від 2 червня 2006 року. Так, Суд зазначає: «надання органам публічної влади та їх посадовим особам правової дискреції у вигляді необмеженої влади не відповідає принципу верховенства права». А тому, більшість держав створює дієві механізми контролю за розсудом. В Україні вказаний обовʼязок покладається на адміністративні суди, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України ).