Судовий контроль за дискреційними повноваженнями органів публічної влади

Автор(и)

  • Єлизавета Олександрівна Строга студентка Факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Ukraine
  • Юрій Михайлович Довгалюк студент Факультету прокуратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.02.36

Ключові слова:

дискреція, дискреційні повноваження, органи публічної влади, судовий контроль

Анотація

Важливе місце в сучасних умовах децентралізації публічної влади в Україні належить питанню дискреційних повноважень як можливості діяльності влади на власний розсуд. Така можливість, як зазначають автори, надається самими нормами законодавства, при цьому останні чомусь не містять дефініцію «дискреції», що зі свого боку ускладнює легальне визначення змісту вказаних повноважень. А тому, авторами проаналізовано та наведено у статті декілька понять, сформованих науковцями та міжнародними організаціями, та вказано на необхідність встановлення нормативного визначення поняття «дискреції».

Крім того, у статті зазначено, що в зарубіжному праві питання дискреційних повноважень також активно досліджується, при цьому  в контексті адміністративного чи судового розсуду. Таким чином, право зарубіжних країн ототожнює «дискрецію» та «розсуд», хоча деякі науковці обґрунтовано заперечують ідентичність цих категорій.

Окрім тлумачення змісту «дискреційних повноважень», також авторами розкриваються питання щодо регулювання відносин у процесі реалізації останніх. Так, наголошується що наявність будь-якої «дискреції» є допустимою та відповідає принципу верховенства права, однак вона прямо потребує встановлення меж та судового контролю.

Метою обмеження «дискреції» є запобігання свавіллю як органів державної влади, та і органів місцевого самоврядування. Оскільки застосування розсуду не повинно суперечити загальнолюдським принципам та принципам публічної служби, а до того ж відповідати завданню, для виконання якого було застосовано такий розсуд.

Таку позицію висловлює і Європейський суд з прав людини у свої рішеннях, зокрема у справі «Волох проти України» від 2 червня 2006 року. Так, Суд зазначає: «надання органам публічної влади та їх посадовим особам правової дискреції у вигляді необмеженої влади не відповідає принципу верховенства права». А тому, більшість держав створює дієві механізми контролю за розсудом. В Україні вказаний обовʼязок покладається на адміністративні суди, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України ).

Посилання

Авер’янов В. Б. Дискреційна влада : Юридична енциклопедія : у 6 т. – Українська енциклопедія, Київ, 1999 Т.2. – С. 195–196.

Фуфалько Т. М. Обмеження дискреційних повноважень як складова принципу пропорційності. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Харків, 2012. № 1. С. 52–59

Барабаш Ю. Г. Дискреційні повноваження вищих органів влади: правова природа та умови ефективного застосування . Університетські наукові записки. Харків, 2007. № 4 (24). – С. 49–54.

Грінь А. А. Методи реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Запоріжжя, 23–24 верес. 2016 р. Запорізька міська організація «Істина», Запоріжжя, 2016. С. 81–84.

Конституція України : офіц. текст. Київ : КМ, 2013. 96 с.

Лагода О. Основні помилки у застосуванні дискреційних повноважень посадовими особами адміністративних органів. Право України : респ. юрид. журн. – 03/2009. – № 3 . – С. 86–89.

Ткач Г. Дискреційна влада публічної адміністрації і проблеми прав людини та громадянина URL: http://www.apdp.in.ua/v35/19.pdf (дата звернення 19.11.2021)

Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року № 2747-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text ( дата звернення 21.11.2021 )

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-24

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право