Війна як утилітарна соціальна практика і міжнародне право.

Анотація

У статті розкриваються малодосліджені аспекти війни як соціальної практики. Показано, що соціальні практики вплітаються в соціальну реальність і є наслідками локальних трансформацій звичних дій людей, що свідчить про динаміку розвитку суспільства в цілому та про «прагматичний поворот» в сучасних гуманітарних і суспільствознавчих науках. Вказується на те, що війна як соціальне явище і соціальна практика здавна притаманна людству. Розвідка стала можливою завдяки здійсненому аналізу праць вчених-фахівців у сфері соціальної філософії і міжнародного права, які опубліковані в періодичних виданнях і монографічній літературі, що послугували матеріалом для вивчення означеної теми. На основі сучасних розробок концепції соціальних практик автор доводить, що війна є однією із утилітарних соціальних практик сучасності. Показано, що усі соціальні практики (в тому числі і війна) в своїй основі мають діяльнісний аспект, а відтак ефективно дослідженими вони можуть бути за допомогою діяльнісного підходу. Особлива увага  в статті приділена темпоральним характеристикам війни як соціальної практики, зокрема: невизначеності, чіткості хронологічних меж, контекстуальності і ситуативності, специфіці соціального часу тощо. В межах ситуативності і контекстуальності війни як соціальної практики доводиться, що  незмінність  ціннісно-смислового ядра війни  як збройного зіткнення противників не виключає зміни форм війни, які детермінуються конкретним соціокультурним контекстом. Значна увага в статті приділена сучасній формі війни – мережево-центричній, яка сформувалася в межах сучасного інформаційного суспільства та є результатом застосування новітніх наукових досягнень в сфері інформаційно-комунікативних технологій. Також в статті висвітлені питання ритуалізації і звичаїв війни та військової справи.