Гіпермодерн і соматичні права людини

Анотація

Стаття присвячена одній із актуальних тем сучасності – природі соматичних прав людини та причинам їх виникнення. Використовуючи історико-філософську методологію, критичний аналіз сучасних культурологічних, антропологічних і соціальних теорій, контекстуалізм та соціокультурний підхід, автор визначив проблемне поле дослідження – формування соматичних прав людини як наслідок глибинних культурологічних процесів, які характерні для другої половини ХХ-початку ХХІ століть. Автор наполягає на тезі про те, що роль держави у закріпленні прав людини є вторинною в порівнянні із культурогічними процесами, які відбуваються у суспільстві (за допомогою права держава може формалізувати та юридично  закріпити лише те, що стало надбанням суспільної свідомості і практики).  Поява та специфіка соматичних прав людини в статті розглядаються в межах гіпермодерну як сучасного стану розвитку суспільства. Взявши за основу новітні культурологічні та антропологічні дослідження західних вчених, автор доводить, що тіло сьогодні наділяється винятковим статусом та особливою значущістю на противагу попереднім епохам, для яких характерним було закріплення цього статусу за Індивідом, Людиною. Наш час, який може позначатися термінами «гіпермодерн», «код кіборга» тощо є контекстом, в межах якого відбулася остаточна емансипація людини від багатовікових обтяжень релігійного і світоглядного характеру в частині права людини на власне тіло. Автор підкреслює, що сучасні соматичні права представляють собою відкриту систему, оскільки вони мають н-нну варіативну природу, яка, значною мірою, підсилюється здобутками четвертої промислової революції, зокрема і частині нано- та інформаційних технологій. Доведено, що  соматичні права людини як один із видів «нових» прав людини пов'язаний із людиноцентристською парадигмою у правознавстві. Юридичне закріплення соматичних прав  як  права розпорядження («самовласності») своїм  тілом  уможливило  процеси  вдосконалення,  модифікації  та  реконструкції людського тіла.