Проблемні питання розірвання шлюбу в судовому порядку

Анотація

В статті досліджуються проблемні питання розірвання шлюбу в судовому порядку. Визначаються колізійні, суперечливі, не вирішені питання законодавчого регулювання цієї процедури, які були встановлені на підставі аналізу судової
практики, задля вдосконалення механізму розірвання шлюбу. Визначено колізії правового регулювання розірвання шлюбу в судовому порядку.
Проаналізовано інститут примирення подружжя та його наслідки для процесу розірвання шлюбу між подружжям. Так, визначено, що в практичній площині дуже часто розірвання шлюбу в позовному провадженні використовують в якості
«обходу» розірвання шлюбу в порядку окремого провадження за спільною заявою подружжя (через пп. «д» і «о» п.3 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року), а процедуру примирення як затягування процесу розлучення. Аналіз судової практики засвідчив, що даний механізм не сприяє продовженню шлюбно-сімейних відносин. Зроблено висновок, що з одного боку законодавець зацікавлений у швидкому розгляді таких соціально значимих категорій справ – як розірвання шлюбу, з іншого боку в законодавстві все іще існують прогалини, що
дозволяють цей процес затягувати. Також визначено, що 4 ст. 109 Сімейного кодексу України є колізійною, а аналіз норм ЦПК, які встановлюють і визначають процесуальний порядок розгляду справ в судах, надав можливість зробити висновок, що ЦПК не встановлює спеціальних (скорочених) строків для розгляду окремих категорій справ в суді, тому що у сукупності строки розгляду справи по суті згідно законодавства не можуть гарантувати особі, що звернулась до суду за захистом свого порушеного, оспорюваного чи невизнаного права оперативного вирішення проблеми і суперечать нормам сімейного законодавства. Авторами надано пропозиції, щодо удосконалення національного законодавства та усунення вищезгаданих колізійних норм.
За результатом проведеного аналізу автори дійшли до таких висновків: 1) з метою стимулювання подружжя для звернення до нотаріуса з заявою про укладення договору про аліментне утримання на дитину, доцільно ввести пільгу на звільнення батьків від сплати державного мита при посвідченні таких договорів за аналогією з п.3, ч.1, ст.5 ЗУ «Про судовий збір», 2) зробивши аналіз судової практики щодо надання подружжю строку для примирення можна зробити висновок, що на жаль, інститут примирення не приводить до очікуваних результатів збереження родинних
стосунків, але сприяє затягуванню розгляду справи про розірвання шлюбу. Тому пропонуємо виключити статтю 111 Сімейного кодексу України та ч. 7 ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України, 3) для усунення колізії між цивільним та сімейним законодавством, пропонуємо викласти ч.4 ст.109 СК України в наступній редакції: «суд
розглядає справу про розірвання шлюбу в межах строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України…»