Прийняття конституції: загальні засади

Анотація

Визначено, перехідний період в Україні, як і всюди, характеризується протистоянням двох правопорядків – старого та нового, основним розмежуванням яких стає ставлення до Конституції 1996 року. Центральне питання сучасної конституційної дискусії є питання прогалин в Конституції, а також питання про те хто, яким чином в якому напрямку буде заповнювати ці прогалини.
Автори намагаються встановити основні актуальні на сьогодні проблеми процедури прийняття основного закону крізь призму порівняльно-правового аналізу процедури в зарубіжних країнах. Вказується, особлива значущість Основного
закону у житті суспільства та держави та її верховенство у системі законодавства висувають проблему використання певних спеціальних форм (процедур) її прийняття. Прийняття конституції треба розуміти як комплексний процес глибокого політико-юридичного значення, процес у якому можна точно виділити щонайменше такі елементи: а)ситуації, при яких приймається нова Конституція; б) ініціатива прийняття Конституції; в) компетентний орган (конституційний або установча влада); г) способи прийняття.

Підсумовуючи досвід зарубіжних країн щодо прийняття основного закону та внесення до нього змін, зауважується, що хоч найпоширенішим засобом прямої демократії і є референдум, однак, у міжнародній практиці відсутні випадки, коли
зміни до основного закону виносились безпосередньо на обговорення громадян (конституційний референдум), а його результати автоматично набирали б вищої юридичної сили та не потребували додаткового узгодженням з парламентом країни. Як виключення можна розглядати питання, що визначають засади державного ладу, а саме: питання суверенітету, незалежності, державного устрою або нейтралітету. У зарубіжних країнах (в першу чергу країнах Європи) практикується попереднє обговорення та схвалення проекту змін до конституції представницьким органом з послідуючим винесенням тексту законопроекту на референдум.