Організація діяльності надзвичайних військових судів УНР в період Директорії

Анотація

В статті досліджується організація діяльності надзвичайних військових судів УНР на основі чинного на той час законодавства та архівних матеріалів. Зазначається, що на зміну військово-польовим судам з  26 січня 1919 року запроваджувались надзвичайні військові суди. Вони повинні були засновуватись на тих територіях, що оголошувались на військовому стані чи на стані облоги. Дані суди діяли у всіх тих місцевостях, що контролювались армією УНР і їм передавались всі незакінчені справи колишніх військово-польових судів.

 Правовою основою діяльності був закон «Про надзвичайні військові суди» від 26 січня 1919 року. Даним судам  підлягали всі військові і цивільні особи у випадках вчинення злочинів визначених законом.

Всі справи, що надходили до надзвичайного військового суду, підлягали розгляду і вирішенню в судовому засіданні, яке відкривалось, як правило в тому місці, де заподіяно злочин.

Вирок надзвичайного військового суду оголошувався головою суду привселюдно. Апеляційне і касаційне оскарження вироків не передбачалось.

Засуджених до вищої міри покарання страчували протягом доби.

Зазначається, за вчинення яких саме злочинів застосовували смертну кару як міру покарання. На основі аналізу архівних матеріалів приводяться приклади виконання смертної кари як міри покарання.

Наголошується, що постановляючи обвинувальний вирок, надзвичайний військовий суд цивільного позову не задовольняв. Цивільні позови не підлягали розгляду.

Вирок надзвичайного військового суду, що набрав законну силу, підлягав виконанню. Після передачі всіх вироків для виконання, надзвичайний військовий суд вважався розформованим.

Вказується на недоліки закону  «Про надзвичайні військові суди» від 26 січня 1919 року. Проте наголошується, що в ті складні часи постійного військового протистояння досить складно було прийняти досконалий з точки зору сьогодення нормативно-правовий акт.