Цивільно-правове регулювання тлумачення заповіту спадкоємцями: проблемні аспекти визначення змістовних елементів.

Анотація

У статті здійснено аналіз цивільно-правового регулювання тлумачення заповіту спадкоємцями. Визначено родове поняття «тлумачення заповіту» через єдність тлумачення-з’ясування та тлумачення-роз’яснення дійсного волевиявлення заповідача. Висловлюється позиція, що результати тлумачення заповіту не слід визнавати окремим елементом у структурі поняття «тлумачення заповіту», але доцільно їх включати у тлумачення-роз’яснення. Обґрунтовується позиція про застосування цивільно-правової норми про тлумачення заповіту і до випадків тлумачення заповіту одним спадкоємцем. Запропоновані критерії для класифікації тлумачення заповіту. Встановлено співвідношення між нормами про тлумачення правочину (ст. 213 ЦК України) та тлумачення заповіту (ст. 1256 ЦК України). Констатовано, що як загальна та спеціальна норма співвідносяться саме ст. 213 та ч. 2 ст. 1256 ЦК України. Зроблено висновок, що процедура судового тлумачення правочину може бути застосована лише до процесу судового тлумачення заповіту. Обґрунтовується позиція про доцільність додаткового законодавчого регулювання процедури тлумачення заповіту спадкоємцями. Схвально оцінюється позиція про передбачення у чинному цивільному законодавстві можливості за результатами тлумачення заповіту укладення між спадкоємцями договору про розподіл спадкового майна. Констатується, що тлумачення заповіту спадкоємцями після відкриття спадщини є первинним етапом реалізації права на спадкування. На відміну від тлумачення заповіту спадкоємцями, підставою для тлумачення заповіту судом є наявність спору між сторонами правочину щодо неточностей його змісту. Акцентується увага на особливостях тлумачення заповіту спадкоємцями під час воєнного або надзвичайного стану. Момент тлумачення заповіту спадкоємцями при таких обставинах може бути перенесено на період відновлення можливості для реєстрації спадкової справи у Спадковому реєстрі. Підтримується позиція про визнання права на тлумачення заповіту лише за спадкоємцями за заповітом. Констатовано, що тлумачення заповіту спадкоємцями та судом підпорядковується спільній меті – встановлення дійсного волевиявлення заповідача щодо розпорядження спадковим майном після його смерті.