Члени домашнього господарства : проблеми правового статусу

Анотація

У статті проведено  комплексне дослідження правового статусу членів домашнього господарства як суб’єкта у трудових відносинах щодо застосування домашньої праці відповідно до Конвенції МОП про гідну працю домашніх працівників, стану її імплементації в Україні, внесення пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства з метою ефективної реалізації прав домашніх працівників.

Актуальність теми обумовлено тим, що Україна наблизилася до завершення процесу ратифікації Конвенції МОП про гідну працю домашніх працівників. Наразі розроблений відповідний законопроект, який має на меті доповнити Кодекс законів про працю України положеннями, які спрямовані на регулювання відносин домашніх працівників за трудовим договором з фізичною особою. Відтак домашні працівники будуть введені у сферу дії трудового права, а члени домашнього господарства набудуть повноважень роботодавця у межах дії трудового договору. При цьому стороною трудового договору – роботодавцем стане один з членів домашнього господарства.

Зроблено спробу визначати поняття та ознаки членів домашнього господарства на основі аналізу Конвенції МОП про гідну працю домашніх працівників, чинного законодавства України та результатів проведеної законопроектної роботи. Зокрема, в Україні запропоновано використовувати домашню працю на основі трудового договору лише фізичним особам, які передусім об’єднані такими важливими ознаками як спільне проживання в одному жилому приміщенні (жилому будинку) або його частині, ведення спільного господарства, повністю або часткове об'єднання своїх коштів та їх витрати. Доведено необхідність відносити до членів домашнього господарства і осіб, які хоч і не підпадають під ознаки членів домашнього господарства, але є членами сім’ї у розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України.

Аргументовано, що у Конвенції використовується для позначення роботодавця термін «household», що у перекладі з англійської мови означає як групу людей, які проживають разом так і застосується до будинку, квартири та людей, які там проживають. Обґрунтовано вважати, що Конвенція не забороняє застосувати домашню працю юридичним особам, але дозволяє встановлювати обмеження національним законодавством.