Окремі аспекти використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права

Автор(и)

  • Н.Ю. Кантор https://orcid.org/0000-0001-9533-0851, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.06.40

Ключові слова:

публічне та приватне право, адміністративне право, цілепокладання, методологічний прийом дослідження, типи адміністративно-правового регулювання, цілі адміністративного права, норми адміністративного права

Анотація

У статті на підставі аналізу норм публічного і приватного права запропоновано окремі переваги використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права. Встановлено, що процес формування і реалізації цілей має важливу роль в адміністративно-правовому регулювання, а тому повинен мати наукове підґрунтя у вигляді «цілепокладання». Якщо цілі всіх елементів системи адміністративного права належним чином визначені та сформульовані, то, по-перше, суб’єкти правозастосування зможуть здійснювати цілеспрямовану управлінську, контрольну, правоохоронну діяльність та діяльність щодо надання адміністративних послуг, по-друге, це
створить сприятливі умови для формування та розвитку у приватних осіб правосвідомості, що позитивно позначиться на дотриманні загального режиму законності в державі. Доведено, що «право в суб’єктивному розумінні» виходить за межі досліджень через призму цілепокладання. Обумовлено це тим, що, по-перше, природні права людини є лише деклараціями, які без «права в об’єктивному розумінні» не зможуть реалізуватись в реальному житті, по-друге, права громадянина є результатом правового регулювання суспільних відносин в конкретній країні, а тому їх слід розглядати
виключно як результат досягнення цілей адміністративно-правового регулювання. Доведено, що критерієм поділу права на публічне і приватне право є цілі правового регулювання, які можна визначити через аналіз типів правового регулювання. З’ясовано, що в адміністративно-правовому регулюванні по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування використовується наступний тип правового регулювання: «Дозволено лише те, що передбачено законом». Тобто основна мета адміністративно-правового регулювання по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування – запобігти свавіллю з боку суб’єктів, наділених публічно-владними повноваженнями. По відношенню
до приватних осіб використовується наступний тип адміністративно-правового регулювання: «Дозволено все, що передбачене і незаборонене законом». Цей тип адміністративно-правового регулювання переслідує одразу дві цілі,
які ієрархічно розташовані одна до одної: 1)максимально забезпечити реалізацію прав та свобод людини і громадянина у відносинах з державою та іншими суб’єктами, що наділені публічно-владними відносинами; 2) не обмежувати варіативність поведінки приватних осіб у адміністративних правовідносинах у випадках відсутності чітких вимог до такої поведінки у вигляді приписів чи заборон або у випадках наявності прогалин у адміністративно-правовому регулюванні.

Посилання

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: підручник. Львів: Новий Світ-2000, 2004. 584 с.

Загальна теорія права: підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-18

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право