Окремі аспекти використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права

Анотація

У статті на підставі аналізу норм публічного і приватного права запропоновано окремі переваги використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права. Встановлено, що процес формування і реалізації цілей має важливу роль в адміністративно-правовому регулювання, а тому повинен мати наукове підґрунтя у вигляді «цілепокладання». Якщо цілі всіх елементів системи адміністративного права належним чином визначені та сформульовані, то, по-перше, суб’єкти правозастосування зможуть здійснювати цілеспрямовану управлінську, контрольну, правоохоронну діяльність та діяльність щодо надання адміністративних послуг, по-друге, це
створить сприятливі умови для формування та розвитку у приватних осіб правосвідомості, що позитивно позначиться на дотриманні загального режиму законності в державі. Доведено, що «право в суб’єктивному розумінні» виходить за межі досліджень через призму цілепокладання. Обумовлено це тим, що, по-перше, природні права людини є лише деклараціями, які без «права в об’єктивному розумінні» не зможуть реалізуватись в реальному житті, по-друге, права громадянина є результатом правового регулювання суспільних відносин в конкретній країні, а тому їх слід розглядати
виключно як результат досягнення цілей адміністративно-правового регулювання. Доведено, що критерієм поділу права на публічне і приватне право є цілі правового регулювання, які можна визначити через аналіз типів правового регулювання. З’ясовано, що в адміністративно-правовому регулюванні по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування використовується наступний тип правового регулювання: «Дозволено лише те, що передбачено законом». Тобто основна мета адміністративно-правового регулювання по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування – запобігти свавіллю з боку суб’єктів, наділених публічно-владними повноваженнями. По відношенню
до приватних осіб використовується наступний тип адміністративно-правового регулювання: «Дозволено все, що передбачене і незаборонене законом». Цей тип адміністративно-правового регулювання переслідує одразу дві цілі,
які ієрархічно розташовані одна до одної: 1)максимально забезпечити реалізацію прав та свобод людини і громадянина у відносинах з державою та іншими суб’єктами, що наділені публічно-владними відносинами; 2) не обмежувати варіативність поведінки приватних осіб у адміністративних правовідносинах у випадках відсутності чітких вимог до такої поведінки у вигляді приписів чи заборон або у випадках наявності прогалин у адміністративно-правовому регулюванні.