Перспективи застосування в Україні міжнародного досвіду щодо пошуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Анотація

Дана стаття містить порівняльно-правовий аналіз пошуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в Україні та інших країнах. Автором досліджено порядок пошуку зниклих безвісти осіб в Україні та країнах, які мали воєнні та збройні конфлікти, внаслідок чого запровадили спеціальні механізми для розшуку осіб, зниклих безвісти в умовах таких конфліктів.

Досліджено міжнародний досвід окремих країн щодо функціонування внутрішньодержавних органів, наділених компетенцією вирішення питань, пов’язаних з пошуком зниклих безвісти осіб, серед яких: Федеративна Республіка Німеччина, Боснія і Герцеговина, Республіка Хорватія, Чорногорія, Республіка Сербія, Республіка Косово, які у різні часові періоди мали на своїх територіях збройні конфлікти.

В статті проаналізовано взаємодію окремих країн з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти – міжурядовою організацією, яка створена для вирішення проблеми осіб, зниклих безвісти внаслідок конфліктів, що мали місце на Балканському півострові. Відмічено, що зазначена міжурядова організація здійснює своє функціонування в тому числі на території України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Автором акцентовано увагу, що в Україні створюються належні передумови для реалізації державної політики у сфері регулювання суспільних відносин, які пов’язані з пошуком осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначеністю правового статусу та соціальним захистом таких осіб. При цьому виокремлено необхідність застосування в Україні позитивного міжнародного досвіду інших країн щодо організації та застосування комплексу заходів під час здійснення пошуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Наголошено на тому, що необхідним наслідком пошуку осіб, зниклих безвісти, є відновлення соціального статусу таких осіб, їх конституційних прав, обов’язків, та свобод, які гарантовані державою.

Встановлено, що українське законодавство наразі визначає широке коло органів державної влади, які уповноважені здійснювати розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. При цьому наведено авторську позицію щодо переваг та недоліків такого суб’єктного складу розшукової діяльності.