Новий етап гуманізації кримінально-правового впливу щодо застосування покарання у виді довічного позбавлення волі: проблема відповідності

Анотація

У науковій статті проведено розвідку нового етапу гуманізації кримінально-правового впливу щодо застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Встановлено, що передумовою цьому процесу послужила низка рішень Європейського суду з прав людини, якими загалом констатовано відсутність в Україні механізму дострокового звільнення засуджених від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, який би дозволив зреалізувати виховну мету цього покарання. Акцентовано увагу на тому, що Європейський суд з прав людини не зобов’язує державу до передбачення конкретних форм дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. При цьому наголошується, що цей процес має бути юридично визначеним, прозорим та забезпечувати засудженому до довічного позбавлення волі «право на надію». Встановлено непослідовність у тексті мотивувальної та резолютивної частин рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р (II)/2021 (справа про перегляд вироку особі, караній на довічне позбавлення волі) в частині визначення меж дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Резолютивною частиною рішення Конституційний Суд України зобов’язав Верховну Раду України запровадити два самостійні, незалежні один від одного заходи кримінально-правового характеру – заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким покаранням та умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. У статті акцентується увага на необхідності дотримання у процесі гуманізації довічного позбавлення волі домірності та справедливості кримінально-правового впливу. Аргументовано, що надмірна гуманізація довічного позбавлення волі може призвести до зниження охоронної функції кримінального законодавства та здатності запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень. Зроблено висновок, що в умовах воєнного стану фіксується зростання кількості злочинів, за вчинення яких може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Висловлюється позиція про те, що соціально обумовленим слід визнати запровадження заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким та подальше умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, при виправленні засудженого та виявленні ним готовності до подальшої ресоціалізації.