Змагальність як принцип кримінально-виконавчого права

Анотація

В статті розглянуто зміст та окремі сутнісні аспекти принципу змагальності у галузі кримінально-виконавчого права. Наголошено на тому, що цей принцип є міжгалузевим та характерним як для сфери публічно-правових відносин, так й сфери приватного права. Зазначено, що змагальність як правова засада є обов’язковою для всіх процесуальних галузей права, будь-то кримінально процесуальне право, цивільне процесуальне право, господарське процесуальне право, адміністративне право тощо. Зосереджено увагу, що більшість теоретичних концепцій визначення принципу змагальності у сфері публічно-правових відносин базується на здобутках науковців у сфері кримінального процесуального права. Зазначено, що цей факт є цілком логічним, оскільки в сфері кримінального процесу, особливо в судових стадіях його реалізації відбувається класичний змагальний процес між сторонами провадження, які реалізують протилежні процесуальні функції обвинувачення та захисту. Підкреслено, що для сфери кримінально-виконавчого права доцільно використовувати підходи щодо визначення змагальності у сфері кримінального процесу, але з певними сутнісними відмінностями. Зазначено, що сторони провадження як елемент відображення змагальності у кримінально-виконавчому праві відрізняється від визначення сторін в кримінальному процесі. Вказано, що у кримінально-виконавчому праві відсутнє класичне протистояння обвинувачення та захисту, яке є природнім для кримінального процесу. Наголошено, що визначення сторін як невід’ємного елементу змагальності у кримінально-виконавчому праві має відбуватись з урахування наявних протилежних інтересів у цій галузі права, такими є публічний та особистий інтереси. Зазначено, що публічний інтерес у сфері кримінально-виконавчого права відстоюють представники держави, тобто посадові особи органів й установ виконання покарань, а також прокурор, який, відповідно до закону здійснює функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Особистий інтерес, за таких умов, відстоюють засуджений та його представники.