Стислі підсумки десяти років застосування кримінального процесуального закону (стадія досудового розслідування)

Анотація

Робота присвячена спливу десяти років з моменту набрання чинності Кримінальним процесуальним Кодексом України в листопаді 2012 року. Метою роботи є визначення тих змін у законодавчій регламентації чинних інститутів кримінального процесу, які можна розцінити як глобальні; стисле дослідження нових інститутів. Методи - порівняльний, статистичний. Піддано дослідженню мету введення в дію Кримінального процесуального Кодексу 2012 року, основні засади реформування процесуального закону як складової судової реформи та реформи правоохоронної системи, заходи, яких було запропоновано вжити для досягнення зазначеної мети.  Проаналізовано кількість законів, якими вносилися зміни до процесуальних кодексів. Звернено увагу на введення в дію нових інститутів – зокрема Єдиного реєстру досудових розслідувань, негласних слідчих (розшукових) дій, відкриттю матеріалів досудового розслідування, обвинувальному акту, притягнення до кримінальної  відповідальності на підставі угод; наведено виявлені недоліки їх нормативної регламентації та практичного застосування. Порівняно обвинувальний акт з обвинувальним висновком; реєстр матеріалів досудового розслідування та довідку про рух кримінальної справи. Порівняно інститути приватного обвинувачення під час дії різних процесуальних законів. Приділено увагу ліквідації формального акту – постанови про порушення кримінальної справи; натомість оцінено появу нового формального акту – витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань. Констатовано ліквідацію інституту додаткового розслідування, однак на противагу звернено увагу на право суду повернути прокурору обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам закону. Підкреслена поява нових суб’єктів процесу – наприклад, заявника, викривача тощо; про появу нових механізмів процесуального примусу – у вигляді грошового стягнення; про появу нових органів досудового розслідування – ДБР, НАБУ; про появу нової судової інституції – Вищого Антикорупційного суду. Звернено увагу на недосконалість змін у правової регламентації  фіксації дій  та рішень посадових осіб сторони обвинувачення, змін у регламентації конкретних слідчих дій. Увагу приділено й змінам у закон, які у подальшому було скасовано через їх неефективність. Як підсумок висловлено сумнів у необхідності прийняття Кримінального процесуального Кодексу в чинній редакції.