Деякі історико-правові аспекти притягнення до юридичної відповідальності за віддання та виконання злочинних наказів і розпоряджень
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.112Ключові слова:
влада, Біблія, права і свободи, юридична відповідальність за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, принцип законностіАнотація
У статті здійснюється загальна характеристика еволюційного етапу розвитку юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень та наказів випливаючого з правових та історичних джерел Стародавнього світу, Античних часів та Біблії як основи розвитку сучасного конституційного права. Окремо аналізується біблійне розуміння юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, її зміст, характер та види; розкривається причинно-наслідковий зв’язок між діями представників влади та простих людей та настанням для них відповідальності за порушення Божих заповідей.
З аналізу історичних та правових джерел вбачається, що юридична відповідальність за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів пройшла певні етапи становлення, які на пряму пов’язані із процесами виникнення та розвитку в залежності від історичного типу держави та її правового інструментарію.
Відзначається, що першими державами, які на законодавчому рівні встановили юридичну відповідальність, тобто покарання, в тому числі і за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, були держави Стародавнього сходу, зокрема, Стародавньому Єгипті, Стародавньому Вавилону та Стародавній Індії, де на законодавчому рівні була запровадженаа юридична відповідальність не тільки простих людей, але й представників влади за злочинні дії проти держави, що посягали на встановлений державний лад. Здебільшого покаранням за такі діяння була смертна кара. Але з аналізу окремих історичних правових джерел також випливає, що на законодавчому рівні визначалась окремі суб’єкти, представники влади, які мали певний імунітет та не могли нести юридичної відповідальності за свої діяння, в тому числі які виражались у відданні злочинних наказів чи розпоряджень. Оскільки відносно таких осіб уможливлювалось застосуванні окремого виду відповідальності соціального, а не правового характеру, хоча яка і носила примусовий характер.
Вказується на те, що в історичних джерелах Античного світу розуміння юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів, здійснювалось крізь призму морально-етичних норм які діяли на той часу у суспільстві. Такі критерії слугували не тільки опорою закону та справедливості, але й були основоположними для виокремлення розпоряджень та наказів, що мали злочинний характер та притягнення їх авторів до юридичної відповідальності. При цьому саме розвиток ідеї законності у творіннях мислителів античної доби став тією основою на якій базувалась юридична відповідальність. Оскільки принцип законності трактувався мислителями як принцип рівності перед законом і невідворотності відповідальності, в тому числі і представників влади, які маючи владні повноваження інколи могли використовувати їх у супереч закону, шляхом видачі злочинних наказів та розпоряджень.
Стверджується, що ідея юридичної відповідальності за віддання і виконання злочинних розпоряджень і наказів бере свій початок ще з біблійних часів, де вона невід’ємно пов’язана із доктриною виникнення та поділу влади. Тому з огляду на значний вплив християнства на формування західної правової традиції, зокрема текстів Біблії, яка по суті стала тим цивілізаційним фундаментом на якому базувались та і надалі базуються правові норми, що покликані врегульовувати суспільні відносини між людьми та владними інституціями, в тому числі розкривається сфера яка відведена людині для її володарювання та межі де закінчуються таке панування. І у разі якщо не тільки представники влади, але й будь хто порушує установлені заповіді Творцем, в тому числі не тільки шляхом видання, але й виконанням наказів чи розпоряджень, то такі дії підлягають засудженню, а сама особа покаранню.
Посилання
Аристотель. Политика. Соч. в В 4-х томах. Т. 1 Аристотель. – М., 1984. 481 с.
Аристотель. Сочинения: В 4-х томах. Т. 4. Пер. с древнегреч. Общ. ред. А.И. Доватура. Москва, 1983. 830 с.
Баренбойм П.Д. Первая конституция мира. Библейские корни независимости суда. М, 1997. 144 c.
Біблія. Свято-успенська Почаєвська Лавра. – 2006 р.
Василий Великий. Беседы на Шестоднев. Творения иже во святых Отца нашего Василия Великого. Ч. 1. – М., 1845. Репринт: М.: Изд. Отдел Московск. Патриархата, 1991. 408 с
Вернадский Г.В. История России: Киевская Русь. Тверь: ЛЕАН, 1996. 445 с.
Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 р. Конституційні акти України 1917–1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. 272 с.
Гераклит. О природе. Антология мировой философии: В 4 т. Т. 1. М., 2000. 576 с.
История государства и права зарубежных стран: учеб. для вузов. / Под ред. докт. юрид. наук, проф. С.А. Чибиряева. Москва, 2002. 472 с.
История государства и права зарубежных стран: учеб. для вузов: в 2 частях. Ч. 1 / Под общ. ред. д. ю. н., проф. О.А. Жидкова и д. ю. н., проф. Н.А. Крашенниковой. 2-е изд., стер. Москва, 2001. 624 с.
Ковлер А.И. Антропология права. М.: Норма, 2002. 115 с.
Лесин, Станислав Владимирович. Государство как субъект юридической ответственности. Теоретике-правовой аспект : Дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01. – М.: РГБ, 2002. 219 с.
Мень Александр. Как читать Библию. Руководство к чтению книг Ветхого Завета. Брюссель, 1981. 240 с.
Осауленко А.О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень». Київ, 2007. 18 с.
Папаян Р.А. Христианские корни современного права. М., 2002. 416 с
Папаян Р.А. Конституционный контроль – библейские истоки: URL:http://www.concourt.am/armenian/almanakh/almanac2002/149.htm.
Платон. Законы (715 а). Сочинения. Т. 3. Ч. 2. М., 1972. 678 с.
Платон. Собр. соч. в 4-х томах. Т. 3. Общая ред. А.Ф. Лосева, В.А. Асмуса, А.А. Тахо-Годи; Автор вступ. статьи и примеч. А.Ф. Лосев. Примеч. А.А. Тахо-Годи. Москва, 1994. 654 с.
Руссо Ж.-Ж. Трактаты. М., 1969. 696 с.
Терещук М.М. Історичні аспекти становлення юридичної відповідальності в публічному праві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки. 2015. Вип. 3(1). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_jur_2015_3(1)__12/
Терещук М. Юридична відповідальність у публічному праві: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2018. 211 с.
Толковая Библия, или Комментарий на все книги Св. Писания Ветхого и Нового Завета. Т. 1. Бытие – Притчи Соломона / издание преемников А.П. Лопухина. СПб., 1904–1907. 2-е изд.: Стокгольм: Ин-т перевода Библии, 1987. (Репринт: М.: Терра, 1997).
Томсинов В.А. Государство и право Древнего Египта: [монография]. М. ИКД Зерцало-М, 2011. 512 c.
Федоров, К.Г. История государства и права зарубежных стран. Ростов-на-Дону, 1994. 345 с.
Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. З.М. Черниловского. Москва, 1984. 472 с.
Цицерон. Сочинения. Диалоги. М., 1966. 139 с.
Цицерон. О законах. Диалоги. О государстве. М.: «Наука», 1994. 139 с.
Peter Barenboim Biblical Roots of Separation of Powers. Moscow, 2005. 176 p.
Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Релігія та право: теоретико-методологічні засади співвідношення. Аналітично-порівняльне право. № 2/2022. С. 33–36.
Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Релігія та право: співвідношення в умовах війни. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 71(3). 2022. С. 39–45.
Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Гуманізм як філософсько-правова категорія в умовах формування нової парадигми в праві. Аналітичнопорівняльне право. № 3/2022. С. 51–57.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Аналітично-порівняльне правознавство
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.