Неінституалізовані міжнародні альянси безпеки: на варті глобального миру та регіональної стабільності

Анотація

У статі проаналізовано успіхи дипломатичного корпусу України у започаткуванні нестандартних форм, методів, способів, інструментів взаємодії з різними міжнародними акторами, спрямованих взаємодію з метою захисту основоположних прав людини, підтримання підвалин міжнародного правопорядку і стабільності.

Зазначені форми, методи, способи, інструменти є своєрідними альянсами безпеки, які забезпечують міждержавну координацію з метою, в першу чергу, міжнародного захисту прав людини, а також поглиблення політичної, економічної, культурної, освітньої дипломатії.

Автор дає авторське визначення поняттю «неінституалізовані» альянси безпеки, наводить практичні приклади функціонування таких альянсів на постійній основі, а також звертає увагу на потребі враховувати поточну кооперації у межах відповідних неінституалізованих форматів для розуміння статусу кво в контексті архітектури безпеки в Європі та світі.

Хоча класичні міждержавні організації неформально всіляко підтримують захист України від збройної агресії російської федерації, мова про формалізацію цих відносин, як от наприклад вступ України в НАТО та ЄС, у найближчій перспективі точно не йде. У цьому прикладі автором проілюстрована дуалістична природа неінституалізованих міжнародних альянсів безпеки, які, з одного боку, допомагають таким фундаментальним гравцям в регіоні як НАТО та ЄС реалізовувати свою політику без будь-яких формальних обіцянок чи зобов’язань для України, а, з іншого боку, своїми діями гармонізують та імпліцитно сприяють влиттю України в порядок денний та структуру функціонування таких організацій. Це безперечно наближає Україну до євроатлантичної та європейської інтеграції з окремими країнами ЄС і НАТО, так і зазначеними організаціями в цілому.

Зрештою, у відповідь на потребу забезпечувати регіональну стабільність та глобальний мир передові держави світу, у пошуках альтернативних шляхів співпраці, дедалі більше практикують започаткування та підтримання міждержавної співпраці у межах екстраординарних альянсів безпеки. У цьому випадку досвід України, у зв’язку з повномасштабним міжнародним збройним конфліктом, є дуже гарним прикладом для майбутніх досліджень.