Особливості правового механізму переведень державних службовців

Автор(и)

  • О.Є. Луценко кандидатка юридичних наук, доцентка, доцентка кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-9357-8546

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.39

Ключові слова:

переведення, трудова мобільність, рух кадрів, ринок праці, посада, місце роботи, державна служба

Анотація

У статті доводиться, що оптимізація роботи державних службовців дуже часто передбачає рух персоналу та трудову мобільність. Така оптимізація обумовлюється тим, що державна служба має бути ефективною, а тому трудова мобільність, рухливість персоналу є важливими на цьому шляху, щоб сформувати персонал держоргану, який може вирішувати складні управлінські завдання. Процедура переведення державних службовців є чи не найпоширенішим форматом трудової мобільності. Порядок переведення держслужбовців викликає чимало практичних труднощів, а тому й теоретики, й практики намагаються виробити найкращі пропозиції для удосконалення правового регулювання цієї процедури.

Установлено, що відповідно до чинного законодавства про державну службу переведення службовців можливе за таких підстав: 1) у випадку призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи; у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу; 3)  під час передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування.

Автором доведено, що переведення державного службовця – це зміна місця роботи  та/або трудової функції, що полягає в: а) зміні трудової функції – на нижчу чи рівнозначну посаду (при цьому заробітна плата виплачується у розмірі, що відповідає тій посаді, на яку перевели службовця), а також  у випадку передачі або делегування повноважень і функцій від державного органу до органу місцевого самоврядування; б) зміні місця роботи – той же державний орган, де працює службовець чи інший державний орган, в тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті). Переведення державного службовця провадиться завжди за згодою службовця та без проведення конкурсу.

Переведення державного службовця може відбуватися (1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду (2) в тому самому державному органі, або в інший держорган, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), (3) за рішенням керівника державної служби або суб’єкта призначення.

Посилання

Онищук С. В., Книш П. В. Правові аспекти переведення державних службовців. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-193-204. URL: http://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/298/426 (дата звернення 06.01.2023)

Булах С.М. Принципи і способи правового регулювання переведення та переміщення працівників в умовах ринкової економіки : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05. Київ, 2011. 18 с.

Кернякевич Ю.В. Правове регулювання переведення працівників на іншу роботу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05. Львів, 2012. 167 с.

Жигалкин П. И., Бущенко П. А. Некоторые вопросы совершенствования законодательства о переводах на другую работу. Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства : краткие тезисы докладов и науч. сообщений республ. конф. (г. Харьков, 21–23 ноября 1978 г.) / редкол.: М. И. Бажанов, М. И. Бару, В. М. Горшенев и др. Харьков : Харьков. юрид. ин-т, 1978. С. 162–165.

Гончарова Г. С. Переводы и перемещения в судебной практике. Харьков : «Вища школа», 1982. 168 с.

Юшко А. М. Переведення на іншу роботу : дис. канд. юрид. наук : 12.00.05. Харків, 2002. 189 с.

Гетьманцева Н. Новація умов трудового договору. Юридична Україна. 2007. № 3. С. 64–70.

Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак В. Я. Трудове право України : навч. посіб. Київ : Ін Юре, 2003. 536 с.

Іншина М. І., Костюка В. Л., Мельника В. П. Трудове право України : підручник. Київ : Центр учб. літ., 2016. 472 с.

Іншин М.І Поняття та мета переведення державних службовців. Соціальне право. № 3/2021. DOI: 10.32751/2617-5967-2021-03-01 URL: https://openarchive.nure.ua/server/api/core/bitstreams/7681345b-a997-4d6b-bb0d-3f29b5a8cc12/content (дата звернення 06.01.2023)

Про державну службу : Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. Офіційний вісник України. 2016. № 3. Ст. 149.

Мельник К. Ю. Окремі проблеми правового регулювання переведень державних службовців. Безпека людини в умовах глобалізації: сучасні правові парадигми : матеріали VІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 лют. 2017 p.) : у 2 т. / Нац. авіаційний ун-т. Київ, 2017. Т. 2. С. 111–114.

Кодекс законів про працю України : Закон України від 10.12.1971 № 322-VIII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1971. Дод. до № 50.

Постанова Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/42946756 (дата звернення 06.01.2023)

Про затвердження Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування: наказ НАДС від 07.11.2019 № 203-19 URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v203-859-19#Text (дата звернення 06.01.2023)

Про Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців: наказ НАДС від 13.09.2011 № 11. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0011859-11#Text (дата звернення 06.01.2023)

Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Національного агентства України з питань державної служби від 13 вересня 2011 року № 11: наказ НАДС від 11.07.2017 № 147. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0147859-17#n5 (дата звернення 06.01.2023)

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-29

Номер

Розділ

Розділ 5. Трудове право; право соціального забезпечення