Дружній вогонь і терористичні акти!

Анотація

 Майже щодня ми чуємо про терористичні акти та злочини по всьому світу, в наслідок яких гине або залишається пораненими та інвалідами багато людей, знищуються будівлі, втрачається державна та приватна власність.  Але оцінка злочину, як акту тероризму часто залежить від країни, де він відбувся та національної приналежності винуватців. Суспільство розуміє, що загроза терором призводить до збільшеного страху, незалежно від того до якої національності, релігії або країни належать терористи. Це створює враження, що критерії визнання злочину терористичним актом є еластичними і в деяких випадках він може бути визнаний, наприклад, як дружній вогонь (вогневий контакт проти своїх військ або військ союзника, який призвів до військових утрат), в залежності від потерпілої сторони. Це може стосуватися кількох випадків та поширюватись на феноменальні ситуації, в яких щось виходить з-під контролю відповідальних за безпеку та порядок. Відсутність чітких рамок поняття терористичного акту заплутує суспільство щодо зрозуміння, того, що належить до прояву терору, а що ні.  Це небезпечний прецедент. Він ставить закон про терористичні акти під сумнів, призводить до дискримінації та конфлікту у майже однакових випадках у різних місцях та країнах. До класифікації однакових злочинів застосовуються різні процедури, протоколи та звинувачення: в одних випадках його вважають терором високого ступеня, у інших, наприклад, дружнім вогнем, з метою розглядати його просто як звичайну кримінальну справу, а не як терористичний акт. Це являє собою не просто очевидну дискримінацію з юридичної точки зору але й спонукає радикалів та прибічників тероризму не думати належним чином про інші національністі, раси чи стать, що, своїм чином, призводить до сумного кінця та гуманітарних катастроф. Замість того, щоб називати тероризмом, те що їм не є, або маскувати терористичні акти під назвами звичайних кримінальних справ, краще зізнатися в правді та поставити крапки над і, щодо окреслення поняття терору й з’ясувати шляхи урядових дій, щоб покласти йому край, чи принаймні його зменшити. Заяви деяких політичних лідерів і чиновників, що за їх думкою, борються з расизмом, поширють релігійну, національну та етнічну ворожнечу. Сьогодні світ живе в нервововій напруженності. Прийняття однієї нації іншою перестало бути такім, яки було раніше. Оскільки це одна з основних причин предмету дослідженя, у статті наведено кілька прикладових випадків з різних місць та причини їх виникнення.