Принцип заборони насильства в сім’ї: впровадження європейських та міжнародних стандартів в умовах воєнного стану в Україні

Анотація

У статті здійснено системний аналіз принципу заборони насильства в сім’ї у аспекті впровадження європейських та міжнародних стандартів в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано сутність принципу заборони насильства в сім’ї із врахуванням положень Декларації ООН про викорінювання насилля щодо жінок, Міжамериканської конвенції про попередження, покарання та ліквідацію насильства щодо жінок, Протоколу до Африканської хартії прав людини і народів про правах жінок в Африці, прийнятий у Мапуту (Мозамбік) 11 липня 2003 р. та Стамбульської конвенції. Досліджено положення Стратегії ЄС щодо гендерної рівності на 2020-2025 роки. Звернуто увагу на необхідності впровадження комплексних заходів запобігання та боротьби з гендерним насильством. Окрема увага приділена Директиві про боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, запропонованої до прийняття у 2022 році.

Встановлено наслідки ратифікації минулого року Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами із суттєвими застереженнями.

З’ясовано практику впровадження зобов’язань по впровадженню механізму запобігання домашньому насильству, у тому числі через аналіз діяльності різних служб в Україні, а також національну та регіональну статистику по домашньому насильству.

Обґрунтовано, що Україна не несе відповідальності за вчинення домашнього насильства на окупованих та непідконтрольних територіях. Водночас вона відповідальна за ефективність дії принципу протидії домашньому насильству в умовах війни на контрольованих територіях. З огляду на статистичні дані, погіршення ситуації, враховуючи необхідність впровадження європейських підходів, запропоновано внести зміни до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та передбачити таку форму сучасного насильства як кібернасильство та встановити відповідальність за неї.