Міжнародний захист осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику

Анотація

У статті проаналізовано положення міжнародно-правових актів щодо захисту прав осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику (Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 р., Хартія про врахування особливих потреб осіб з інвалідністю у рамках гуманітарної діяльності 2016 р., резолюції Ради Безпеки ООН тощо). Вказано, що Конвенція про права осіб з інвалідністю 2006 р. змінила підхід до інвалідності: інваліди визнаються в ній не як об’єкт медичного догляду та благодійності, а як носії прав; такий підхід до інвалідності, що базується на правах людини, вимагає нового розуміння норм міжнародного гуманітарного права, права біженців та механізмів реагування на надзвичайні ситуації стосовно осіб з інвалідністю. Визначено фактори, які посилюють вразливість осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику, як-от: складність самостійної евакуації; недоступність інформації про евакуаційні маршрути, притулки та безпечні місця, гуманітарну допомогу, попередження через сенсорні порушення (сліпота, порушеннями слуху) тощо. Висвітлено прогалини національної правової бази в цій сфері, зокрема: відсутність конкретних заходів щодо безпеки осіб з інвалідністю та різними порушеннями здоровʼя в ситуаціях ризику;  відсутність систем одночасного візуального і голосового оповіщення у громадських місцях та службах; відсутність місць для екстреного розміщення осіб з інвалідністю;  відсутність періодичних оцінок ризиків та заходів щодо збору дезагрегованих даних з метою виявлення і усунення конкретних ризиків  тощо. Виокремлено заходи, спрямовані на забезпечення прав осіб з інвалідністю в ситуаціях ризику:  сприяння захисту осіб з інвалідністю, які знаходяться в районах, охоплених конфліктом, включаючи їх евакуацію; урахування потреб осіб з інвалідністю  в планах евакуації та забезпечення їх доступності; забезпечення всебічного врахування потреб осіб з інвалідністю у рамках надання гуманітарної допомоги; надання особам з інвалідністю доступу до екстреного розміщення в ситуаціях ризику тощо.