Інституціоналізація прав людини на охорону здоров'я у міжнародно-правовому просторі

Анотація

У роботі аналізуються міжнародні та національні правові документи, які стосуються морального права на здоров’я та обов’язків держав щодо його забезпечення. Міжнародне право на здоров'я включає право на охорону здоров’я як одну зі своїх складових частин. Турбота держави про здоров’я своїх громадян пов’язана не лише з проблемою покращення стану здоров’я, а й з іншими основоположними нормами міжнародного права щодо прав людини, такими як гідність і рівність, які вимагають надання базової медичної допомоги та справедливого розподілу всіх ресурсів охорони здоров’я. Аналізуються умови забезпечення найвищого досяжного рівня здоров’я та їх зв’язок з рівнем соціально-економічного розвитку держави, наявністю ресурсів і можливостей міжнародного співробітництва. Міжнародне право щодо прав людини на здоров’я зосереджується на соціальних детермінантах, які визначають передумови здоров’я. Багато соціальних детермінант здоров’я, включаючи освіту та воду, є окремими міжнародними правами. Складові, що артикулюють інші визнані права, явно пов’язані з правом на здоров’я, обмежують сферу можливої його реалізації. Розширений доступ до медичної допомоги не корелює з нормативними цілями права на здоров’я, а охорона здоров’я – не є сильним причинним фактором у його досягненні, принаймні порівняно з багатьма соціальними детермінантами здоров’я. Однак загальна доступність медичної допомоги є цінним надбанням для забезпечення реалізації права на здоров’я, тому більшість держав закріпили право на охорону здоров’я (у тому чи іншому розумінні) в основних законах своїх країн. Невипадково, декларація про охорону здоров’я (чи «право здоров’я») закріплюється у більшості сучасних конституцій, що само собою надає цьому праву особливий соціально-правовий статус з урахуванням значимості основного закону в ієрархії нормативних актів будь-якої країни. Подібне юридичне оформлення не завжди означає можливість дійсної реалізації права на охорону здоров’я, цьому значною мірою сприяють політичні, економічні та культурні умови тієї чи іншої країни.