Спроможність фінансового забезпечення освітньої сфери в процесі фінансової децентралізації регіону: економіко-правовий аспект

Анотація

У статті розглядається можливість опціонального впровадження підходів фінансово-освітньої децентралізації в Україні. Окреслено стратегічну роль Розпорядження КМУ № 333-р від 01.04.2014 р. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної  організації влади в Україні як концептуального мірила фінансово-освітніх перетворень. Означено правовий статус та юридичні опції освітньої самоврядності на рівні ОТГ відповідно до вітчизняного «нормативного базису децентралізації» : Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» № 157-VIII, Закону України «Про засади державної регіональної політики» № 156-VIII та ін., а також –– профільного законодавства (Закону України «Про освіту» № 2145-VIII, Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII тощо).

Пропонується термінологічне розрізнення понять «децентралізація влади» та «фінансова децентралізація регіону». Концептуалізовано проблематику бюджетно-освітнього забезпечення науково-навчальної сфери в України крізь призму Бюджетного кодексу України № 2456-VI .

Представлено приклади зарубіжного децентралізаційно-освітнього (управлінського та фінансового) забезпечення та запропоновано імплементаційні способи його аплікації в Україні.

Ідеологічна проблема полягає у тому, що децентралізація влади передбачає, в тому числі, фінансову самостійність регіону (один із принципів децентралізації –– передача ресурсів від ОДВ до ОМС), а питання її забезпечення є проблемним для країни, що звикла будувати фінансово-економічні відносини за принципом «вертикалі», тобто «згори донизу».

Враховуючи залежний зв’язок освітньої сфери в Україні від супутнього та галузевого законодавства, подібні тенденції, не здійснюючи прямого впливу на обсягово-видаткові механізми науково-навчального забезпечення із Державного бюджету України, створюють прецедент інституційно-юрисдикційної непослідовності.

Питання фінансового забезпечення вищої освіти та безпосередньо –– закладів вищої освіти (ЗВО) має декілька проблем, серед яких виділяється «фінансування видатків на утримання ЗВО, а не власне вартості освітнього процесу»; розрахунок бюджетних трансфертів лише в обсягах «освітніх потреб» (без культурно-спортивних та соціально-допоміжних ініціатив розвитково-освітнього самоврядування); неналежне фінансове та матеріально-технічне забезпечення професійно-технічної освіти як субскладової та прегенератора вищої освіти в Україні.