Адміністративне право: від державного управління до людиноцентризму

Анотація

Динамічність законодавства, на якому базується адміністративне право, робить його надзвичайно чутливим до всіх суспільних змін, зокрема до змін, що стосуються безпосередньої взаємодії держави та суспільства, як позитивних, так і негативних. Автор звертає увагу на те, що під час радянського панування адміністративне право стало потужним інструментом впливу на свідомість громадян, і, «завдяки» підміні поняття адміністративного права та його основоположних категорій на аналоги державного управління, радянській владі вдалося перетворити адміністративне право на систему імперативних приписів та заборон. Крім того, автор наголошує на тому, що саме через це адміністративне право залишилося без базових категорій як таких – без власного предмета, мети та, навіть, принципів.
В статті показано, чому саме на даному етапі розвитку нашої держави ми не можемо та більше не повинні звертатися до категорії «державне управління» та послуговуватися нею як в законодавстві, так і у повсякденному житті. Зауважено, що основна частина правовідносин, які на сьогодні складають зміст адміністративного права, за своїм змістом не є управлінськими, а тому і саме адміністративне право більше не може називатись «управлінським» та «імперативним».
Автор підкреслює, що адміністративне право і сьогодні залишається надзвичайно важливою і фундаментальною галуззю права, яка потребує свого оновлення шляхом переходу від вищезгаданого державного управління до публічної адміністрації шляхом переходу від концепції державоцентризму до людиноцентризму. Адже саме концепція людиноцентризму, на відміну від державоцентризму, визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи визначають зміст і спрямованість діяльності держави, як того і вимагає Основний Закон держави.