Пеня за несплату аліментів за договором батьків про утримання дітей

Анотація

У статті розглядаються нові підходи до застосування відповідальності у випадку несплати аліментів за договором батьків стосовно утримання їх спільних неповнолітніх дітей. Досліджено правову природу та особливості договору про надання утримання дітей в сімейному праві України. Значну увагу приділено питанням визначення умов (підстав) відповідальності за несплату аліментів, форми та розміру утримання, виконання та припинення договору, стягнення пені у разі виникнення заборгованості.

На підставі аналізу норм чинного сімейного законодавства України зроблено висновок про те, що відповідно до внесених змін до ч.1 ст. 196 СК України неустойка може бути стягнута у випадку, коли утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання. Таким чином, пеню відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України за несплату аліментів може бути стягнуто як у разі наявності судового рішення, так і у випадку наявності аліментного договору, навіть якщо в договорі не передбачено умов про неустойку.

Щодо підстав відповідальності в статті доведено, що у випадку порушення умов аліментного договору застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють цивільно-правові договори з урахуванням особливостей сімейно-правового регулювання.

Розглянуто дві складові для застосування вказаної відповідальності:

• заборгованість виникла зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками (нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину згідно ч. 1 ст. 189 СК України);
• наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості.

Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність).