Проблеми кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення, яким особу позбавлено права керувати транспортним засобом за вчинення адміністративного правопорушення

Анотація

В статті обґрунтовано висновок про те, що ні система покарань, ні зміст окремих їх видів не є сталим явищем. З розвитком суспільства, зі зміною правового статусу особи в конкретній державі змінюється також система покарань та їхнє наповнення конкретними правообмеженнями. На такі зміни впливають чимало чинників, які формують кримінально-правову політику держави на певному етапі. Якщо буквально ще кілька десятків років тому назад «найгіршим покаранням» для дітей за їхні провини була батьківська заборона погуляти разом з друзями на подвір’ї, то для більшості сучасних підлітків «найгіршим покаранням» є заборона користуватися різного роду електронними гаджетами, які дають можливість долучатися до різного роду віртуальних соціальних мереж, грати в комп’ютерні ігри тощо. В багатьох випадках віртуальна реальність має більше значенні ніж реальне життя і фізичне спілкування зі своїми однолітками. При цьому психологічні страждання, які відчувають підлітки від таких обмежень, настільки сильні, що подеколи призводять до суїцидальних випадків. І в цьому відношенні особливого значення набуває таке покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також відповідне адміністративне стягнення.
Водночас застосування як покарання, так і адміністративного стягнення у виді позбавлення певних права пов’язане з певними проблемами під час реального виконанням та відбування такого покарання та стягнення. В статті на прикладі конкретного кримінального провадження проаналізовано проблему відповідальності за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Обґрунтовано, що керування транспортним засобом особою, яка позбавлена рішенням суду права керувати транспортними засобами внаслідок застосування до неї відповідного адміністративного стягнення, повинно тягти за собою кримінальну відповідальність як за невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 КК України