Кантівські погляди на право та мораль як складові верховенства права

Анотація

Вказано, що у своєму вченні мислитель, основуючись на етиці (науці про мораль), розкривав питання про природу та сутність особистості та намагався поєднати їх з правовими основами буття індивіда (й такими правовими основами, на нашу думку, може виступати верховенство права). Підкреслено, що, на думку мислителя, індивід має оцінювати свої рішення та вчинки через визнання свободи та самоцінності кожної особи. І. Кант проголошував, що чинити людина має так, аби вона ставилася до людства й у своїй особі, і в особі іншої людини як до мети, а не як до засобу. Зазначено, що, за І. Кантом, людина повинна робити зовні так, аби вільний прояв її сваволі (свобідної волі) був сумісним зі свободою кожного, яка співмірна із загальним законом, а загальні закони в свою чергу знаходять своє підґрунтя в природному праві.

А слідуючи методом логіки розуміємо, що загальні закони лежать в площині позитивного права (встановленого тою чи іншою державою, і не завжди з демократичним режимом), які повинні опиратися на закони природного права (яке в свою чергу також включає в знання про мораль).   

Указано, що І. Кант уважав вищим з-поміж обов’язків індивіда повагу до права інших людей, а отже мова йде про основи природного права – верховенства права. У своїх працях мислитель розвивав особливий гуманістичний потенціал теорій природного права через таку категорію як мораль, яка ми вважаємо складовою частиною верховенства права. 

Онтологічно-теологічний підхід до з’ясування суті права, котрий відстоював із позиції метафізики І. Кант, був пов’язаний насамперед із людиною як розумною істотою, з визнанням її сваволі (свобідної волі). Розумовий аспект в дослідженні права, у використанні правових понять під час життєвих обставин різними особами (і громадянами, і посадовими особами, і державою зокрема) сприяє природному втіленню ідей права та верховенства права у правову реальність, що в свою чергу сприяє ефективному регулювання суспільних відносин.