Договір як підстава виникнення зобов’язань за римським приватним прав

Автор(и)

  • С.Д. Гринько доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, Україна https://orcid.org/0000-0003-2737-5702

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.03.3

Ключові слова:

римське право, зобов’язання, договір, контракт, пакт, система договорів, захист, форма договору

Анотація

Стаття присвячена характеристиці договору як підстави виникнення зобов’язань за римським приватним правом. Встановлено, що поняття «договір» не було характерним для давнього римського права. Домовленість двох або більше осіб про виникнення, зміну чи припинення правовідношення була за контрактом або за пактом. Контрактом визнавався договір із позовним захистом. Пактом був договір, як правило, без позовного захисту і юридичного значення, тому виконання зобов’язання залежало від добросовісності контрагентів, їхніх моральних якостей, а не припису позитивного права.
Істотною ознакою поняття договору була домовленість двох осіб про встановлення зобов’язального права, тому договір вважався різновидом юридичного правочину. На думку римських юристів, договір – це домовленість двох або більше осіб про встановлення, зміну або припинення цивільного правовідношення (прав і обов’язків). Домовленості сторін можна було досягти або шляхом речі, або шляхом листа, або через вісника, якщо сторони не перебувають в одному місці; навіть мовчазною згодою. За римським правом не потрібно було надавати кожному договору спеціального значення, тому найбільш поширені договори мали спеціальну назву.
Зроблено висновок, що римська договірна система характеризувалася суворою типізацією. Належність договору до відповідного типу (виду) визначалася шляхом з’ясування позову, який можна було подати за таких правовідносин.
Систему договорів у римському праві поділено за способами захисту на контракти та пакти. Контракти поділялися на іменні та безіменні; серед іменних контрактів виділяли формальні та матеріальні; до формальних контрактів відносили вербальні та літеральні, а до матеріальних – консенсуальні та реальні; за розподілом прав і обов’язків між сторонами на односторонні та двосторонні; за критерієм відплатності на відплатні та безоплатні; за ймовірністю задоволення майнового інтересу кредитора виділяли ризикові або алеаторні договори. Пакти поділялися залежно від позовного захисту на пакти одягнуті (договори з правом позову) та голі пакти (договори, що не одержали позову).

Посилання

Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: підручник. К.: Юрінком Інтер, 2003. 512 с.

Дормидонтов Г.О. Система римскаго права. Обязательственное право: конспектъ лекційю. Казанъ : Типографія Я.Н. Подземскаго. С. 55.

Дорн Л.Б. Догма римскаго права. С.-Петербург: Паровая типогр. Муллер и Богельман, 1891. С. 230.

Мейер Д.И. Русское гражданское право. Санкт-Петербург: Тип. М. Меркушева, 1910. 720 с.

Хрестоматія по институциям гражданского римского права и истории гражданского процесса. К.: Типографія «Петръ Барскій», 1908. С. 35.

Гримм Д.Д. Лекции по догме римського права: Пособие для слушателей. СПб.: Типография Ю.Н. Эрлих (влад. А.Э. Коллинс), 1914. XIV, 421 с.

Дорн Л.Б. Догма римскаго права. С.-Петербург: Паровая типогр. Муллер и Богельман, 1891. С. 310

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-18

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень