Характеристика земель сільськогосподарського призначення як спеціального об’єкта правового захисту в цивільному судочинстві

Анотація

У статті розглядаються питання, які стосуються юридичної природи та характеристики земель сільськогосподарського призначення, як спеціального об’єкта правового захисту в цивільному судочинстві. Автори звертають увагу на важливості землі як матеріально-просторового базису існування, розвитку і добробуту суспільства, обґрунтовуючи даний факт через економічно-правові категорії «цінність» та «вартість». В роботі наголошено, що земельна ділянка являє собою в першу чергу економічну цінність не лише для власника землі, але і її користувача (орендаря), права якого аналогічно потребують ефективного механізму судового захисту. Безумовно, що правова охорона земель сільськогосподарського призначення (адміністративна та судова) потребує розробки своєчасних, адекватних порушенню та якісних методів, сукупність яких давала б змогу констатувати її ефективність. Це, в свою чергу, вимагає: а) правової визначеності; б) спеціальної процедури зміни правового статусу земельної ділянки; в) правильного визначення правого статусу конкретної земельної площі; г) встановлення об’єктивних критеріїв цільового використання земельної ділянки; д) об’єктивної та актуальної оцінки, а також підстав виникнення майнової та моральної шкоди і її відшкодування в порядку цивільного судочинства.
В статті підкреслюється, що правова природа інституту правового захисту земель сільськогосподарського призначення ґрунтується на нормі ч. 3 ст. 13 Конституції України, за якою «Власність зобов’язує».
В роботі розглядаються проблемні питання ефективності захисту прав власників земельних ділянок, пов’язані з тривалою дією на території України мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та початковим етапом різнонаправленого розвитку ринку землі. Всі ці, а також інші питання, пов’язані із володінням, користуванням та розпорядженням земельними ділянками сільськогосподарського призначення, через недосконалість правового регулювання набувають спірного характеру і переходять у сферу судового захисту, де зіштовхуються із цілим рядом проблем у правозастосуванні. Причиною цьому є помітне відставання чинного земельного законодавства від об’єктивних економічних законів ринкових відносин, що, в свою чергу, потребує застосування механізму судової правотворчості.
Розгляд земельно-правових спорів, пов’язаних із спричиненням майнової шкоди власникам земельних ділянок чи землекористувачам потребує безумовної наявності ґрунтовної доказової бази з одного боку, та встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) винної особи та тими наслідками, які настали з іншого.
Автори звертають увагу на те, що правильне розуміння економіко-правової природи земель сільськогосподарського призначення є запорукою її ефективного правового захисту в цивільному судочинстві в першу чергу через вірне визначення предмету спору та вартісного показника об’єкта спору.