Гарантії захисту права власності: питання оновлення методологічних підходів

Анотація

У статті проведено дослідження постановки проблеми з приводу оновлення методологічних підходів щодо тлумачення та систематизації гарантій захисту права власності.
Мотивовано, що права людини не можуть існувати в абстрактній формі, завданням держави є створення умов для можливості їх належної реалізації суб’єктами права шляхом використання засобів виконання, використання та дотримання. Комплексність засобів забезпечення відіграє пріоритетні роль, оскільки гарантії повинні включати цілісну систему нормативних, організаційних, процедурних, управлінських, фінансових та інших дій. Забезпечення і гарантування права власної надає можливість функціонуванню багатьох господарських, фінансових та адміністративно-публічних інститутів, тому їх правова природа є дуже вагомою для доктрини та практики права.
Узагальнено, що вагомими причинами порушення цілісності та належного функціонування права власності є: прогалини та колізії правового регулювання у цій сфері, недостатня стійкість правових явищ під впливом політичних процесів, поява нових форм та видів власності, що зумовлюють потребу додаткового убезпечення таких суспільних відносин.
Основа позитивної, суспільно-корисної господарської та діяльності та матеріальних відносин, тенденційний напрям оновлених форм власності існують не тільки виключно як декларативні гасла, гарантування цієї сфери є дуже вагомим завданням держави та правової системи.
Доведено, що методологічно-філософські чинники розуміння усталених правових інститутів підлягають трансформації під впливом глобальних, політичних та інформаційних чинників. Право власності змінюється через транспарентність явищ та процесів сучасної суспільної реальності. Гарантії права власності виступають діяльнісним, убезпечувальним механізмом, що реально надає можливість правовласникам реалізовувати унормоване право.
У статті вмотивовано, що необхідним є введення у систематизацію гарантій права власності окрім класичних нормативних, фінансових, політичних та культурних гарантій, ще два види - кризові та інформаційно-інноваційні.