Правові засади грантової підтримки агробізнесу як напряму державної аграрної політики України в умовах воєнного стану

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правових засад грантової підтримки агробізнесу як напряму державної аграрної політики України в умовах воєнного стану і повоєнний період задля забезпечення сталого розвитку агросфери. Акцентується увага на необхідності збереження і реалізації потужного аграрного потенціалу України та протидії загрозам і втратам воєнного стану, що має на меті сприяння повоєнному відродженню аграрного сектора економіки України. Зазначено, що на сьогодні слід констатувати потребу у формуванні й проведенні науково-обґрунтованої, системної і стабільної державної аграрної політики в умовах воєнного стану і в повоєнний період, визначенні її актуальних пріоритетів і напрямів, одним з яких на сьогодні, безумовно, є грантова підтримка агробізнесу.
У статті досліджено стан сучасного правового забезпечення грантової підтримки суб’єктів агробізнесу, проаналізовано новели й окреслено проблеми законодавчого врегулювання відносин у вказаній сфері. Визначено, що сучасна аграрна політика держави має реалізовуватись, насамперед, у таких напрямах, як: а) безпековий (гарантування продовольчої безпеки, забезпечення агровиробничої, агроенегретичної та агроекологічної безпеки); б) напрям стимулювання ведення агробізнесу в надскладних умовах ведення повномасштабної війни (фінансова, грантова, податкова підтримка та ін.), в) напрям відшкодування завданої військовою агресією рф шкоди агросфері й аграрним товаровиробникам; г) напрям цифрової трансформації відносин у сфері агробізнесу; д) напрям повоєнного відновлення й забезпечення сталого розвитку агросфери. Акцентовано увагу на нормативному переході у законодавстві України до прямої грантової підтримки аграрних товаровиробників. Доведено, що грантова підтримка агробізнесу в умовах воєнного стану набуває вагомого значення у забезпеченні фінансової стабільності суб’єктів агробізнесу й здійснюється як на внутрішньодержавному (національному чи регіональному), так і на міжнародному (глобальному) рівнях, а також підкреслено необхідність удосконалення чинного аграрного законодавства у цій сфері.