Адміністративне судочинство щодо примусового видворення іноземців

Анотація

Україна стикається зі складним завданням забезпечення балансу між контрольованістю міграційних процесів, в тому числі боротьбою з правопорушеннями, які вчиняються іноземцями й особами без громадянства, і забезпеченням повних прав та свобод цих осіб згідно з міжнародними зобов’язаннями. Хоча видворення є дієвим засобом державного примусу, що використовується у багатьох країнах світу, його застосування в Україні ускладнено правовим регулюванням та процедурними недосконалостями. Однак, останні зміни до КАС України частково урахували особливості цієї сфери, але діяльність адміністративного суду не повною мірою відображає специфіку цих справ, і деякі питання все ще залишаються невирішеними.
Під певних умов іноземці або особи без громадянства можуть бути примушені повернутися в свою країну походження або іншу країну за рішенням центрального органу виконавчої влади, відповідального за міграційну політику, або, у деяких випадках, за рішенням органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. Це рішення може бути зумовлене порушенням законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства, загрозою національній безпеці України або іншими причинами. У такому разі, особі надається 30-денний термін для покидання України, а також може бути накладено заборону на в’їзд до країни на три роки. Якщо є підстави вважати, що особа може уникнути виконання рішення про примусове повернення або вона не виконала це рішення без поважних причин, відповідні органи можуть подати позов до адміністративного суду. У такому випадку суд може винести постанову про примусове видворення.
Автор даної наукової статті розглядає порядок проведення процедури примусового видворення іноземців та осіб без громадянства або їх затримання з цією метою. В статті також розглядаються підстави для задоволення адміністративного позову щодо примусового видворення або для відмови у задоволенні такого позову. Автор, на основі проведеного аналізу, приходить до висновку, що примусове видворення іноземців та осіб без громадянства є наслідком їх порушення законодавства з прикордонних питань і здійснюється органами охорони державного кордону або міграційною службою на підставі судового рішення, що приймається на основі адміністративного позову. Згідно з правовою доктриною та судовою практикою, підставами для примусового видворення є наявність законів, які передбачають адміністративне видворення або вчинення адміністративного проступку, який серйозно порушує правопорядок. Такі підстави включають: невиконання рішення про примусове повернення протягом встановленого строку без поважних причин; обґрунтоване підозрювання, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, наприклад, через нелегальне перебування на території України, спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску, відсутність необхідних документів для в’їзду або виїзду з України, відсутність родичів в Україні, намір нелегальним шляхом потрапити до країни. Однак, існують умови, при яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, що унеможливлює примусове видворення або реадмісію такої особи. Ці умови включають відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації, а також неможливість отримання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства, а також недостатність документів для ідентифікації такої особи.