Міжнародний досвід щодо визнання показання з чужих слів доказом у кримінальному провадженні

Анотація

У статті досліджено досвід зарубіжних країн щодо визнання показань з чужих слів допустимим доказом у кримінальному провадженні та визначені перспективні напрями удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.
Під час застосування положень ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України виникла низка дискусійних питань, які негативно впливають на ефективність використання показань з чужих слів як процесуального доказу, зокрема суперечливим є визнання таких видів доказів допустимими як інформація, надана особою, відносно прочитаного нею документу, або будь-якої угоди чи іншого ділового паперу, які передані до суду сторонніми особами, або свідчення експерта щодо вивчення ним певного листа чи документа, або визнання показань з чужих слів допустимим процесуальним доказом у справі суто виходить із внутрішнього переконання суду, незалежно від можливості допитати особу-заявника щодо її ж твердження, або недоречність відмови свідка давати показання в судовому засіданні, та інші проблемні питання.
На основі дослідження було з’ясовано, що інститут показань з чужих слів досить ефективно застосовується у законодавствах США, Великій Британії та Північній Ірландії. Про це, передусім, свідчить, обґрунтованість самого поняття «показань з чужих слів» та визначеність широкого кола інших допустимих компонентів, які можуть входити до такого виду показань. Крім того, в зазначених країнах врегульовано конкретні умови можливої відсутності свідка, та інших обставини, за наявністю яких суд має прийняти рішення щодо допустимості показань з чужих слів.
Також проведено аналіз наукових праць у яких авторами було напрацьовано напрямки удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України щодо врегулювання спірних питань використання показань з чужих слів як процесуального доказу, зокрема, було запропоновано розширити поняття показань з чужих слів, визначити особливості визнання таких показань допустимим процесуальним доказом та внести зміни щодо підстав неможливості допиту особи-заявника.