Американський досвід протидії незаконному, незареєстрованому та нерегульованому рибальству (на прикладі заборон у штатах Каліфорнія та Флорида)

Анотація

У статті досліджено сучасні підходи до кримінально-правової охорони рибних запасів в деяких американських штатах. Окрему увагу звернуто на масштабній проблематиці незаконного, незареєстрованого та нерегульованого рибальства в світі та підходах до вирішенні цієї проблеми в США, як на федеральному, так і на місцевому рівнях. Із позицій американської практики правозастосування, посягання, пов’язані із забрудненням чи виснаженням об’єктів довкілля, багато в чому схожі на прояви білокомірцевого шахрайства, натомість злочини проти фауни (суші та водної) багато в чому нагадують торгівлю наркотичними засобами та контрабандні схеми, що обумовлює специфіку їх розслідування. Задля наочності викладеного нормативного матеріалу висвітлено приклад із правозастосовної практики, який підкреслює особливості кримінально-правової оцінки дій американських громадян, винних у незаконному вилові рифової риби, а також обґрунтовану суворість і раціональність призначеного їм покарання.
Окремо розглянуто релевантні положення законодавства двох американських штатів. Наголошено на відмінностях у нормативному регулюванні порядку добування водних біоресурсів у штатах Каліфорнія та Флорида. Зокрема показано, що флоридський законодавець у відповідних заборонах відмежовує незаконний вилов морських та прісноводних видів риб. Охарактеризовано відмінній від вітчизняного підхід до «паралельної» кримінально-правової охорони диких тварин та риб (також молюсків і крабів) в межах єдиної заборони.
Із урахуванням матеріалів судової практики продемонстровано готовність американських судів і правоохоронних органів виходити, у деяких випадках, за межі національної юрисдикції під час кримінального переслідування масштабних практик незаконного рибальства у внутрішніх водах інших країні.
На прикладі відповідного нормативного регулювання в штаті Флорида показано специфічну систему збільшення тяжкості (і розміру покарання) відповідного екологічного делікту у межах чотирьох ступенів залежно від наявності конкретних обтяжуючих вину обставин.