Чи існують негативні ознаки складу кримінального правопорушення?

Анотація

У статті досліджено основні підходи щодо сутності та кримінально-правової природи негативних ознак складу кримінального правопорушення. З’ясовано, що представники першого з них послуговуються у своїх дослідженнях термінологічним зворотом «негативні ознаки складу» кримінального правопорушення (злочину), вказують на відсутність таких ознак у певному складі кримінального правопорушення, та, водночас, наполегливо шукають їх «місце» в межах цього ж складу; представники ж другого підходу намагаються не використовувати цей термінологічний зворот, а якщо і використовують – розуміють їх як «звичайні» ознаки складу конкретного кримінального правопорушення (злочину), особливість яких полягає у способі їх вираження за допомогою негативних (заперечних) понять.
На основі критичного осмислення вказаних підходів робиться висновок про те, що з усієї сукупності законодавчих вказівок, які «за традицією» іменуються «негативними ознаками складу» кримінального правопорушення, лише частина є ознаками складу. При цьому виокремлено два типи таких вказівок:
перший тип дійсно відображає ознаки складу кримінального правопорушення, які виражені за допомогою негативних (заперечних) понять: йдеться, наприклад, про такі ознаки як «непрацездатні батьки» (ознака спеціального потерпілого), «насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого» (спосіб в складі) тощо. Їх, враховуючи наведені у статті аргументи, варто так і називати – ознаки складу кримінального правопорушення, виражені негативними поняттями;
другий тип вказівок відображає не ознаки складу кримінального правопорушення, які виражені з використанням негативних понять, а передбачені Особливою частиною КК України локальні правила кримінально-правової кваліфікації: «за відсутності ознак державної зради» (ч. 6 ст. 111-1 КК України), «у разі відсутності ознак кримінального правопорушення проти власності» (ч. 1 ст. 222 КК України), «крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу» (ч. 1 ст. 182 КК України)» тощо. Ці правила імперативно визначають «черговість» встановлення ознак складів групи кримінальних правопорушень, за якої один чи декілька таких складів мають пріоритет.