Модель конституційного нагляду в IV Республіці у Франції: реальна охорона Конституції чи швидкий параліч інституційної системи держави

Анотація

Вказується, Французька Республіка, її генезис у аспекті зміни форм правління, зокрема з часів революції 1789 року аж до 1958 року, породжує інтерес до її детальнішого вивчення. Перед тим як проаналізувати Четверту Республіку та норми Конституції 1946 року на предмет розподілу влад та повноважень органу конституційної юрисдик­ції зокрема, необхідно усвідомити колосальний досвід, який не просто необхідно знати, а й вміти застосовувати у функціонуванні власного право­порядку, навіть якщо цей досвід не є взірцевим, а, можливо, й негативним з точки зору охорони контитуційних цінностей та захисту прав люди­ни. У дискусіях про те, чи конституційний нагляд в TV Республіці у Франції є справді конституцій­ним або псевдо конституційним, необхідно по­класти крапку.

Досвід Французької Республіки у аспекті ево­люції моделі конституційного нагляду є акту­альним, адже саме Франція випробовувала різні «версії» останнього, у той чи інший період роз­витку, надаючи їм все інше й інше наповнення.

Роль Конституційного комітету, функціону­вання та діяльність якого передбачена розділом ХІ Конституції 1946 року, є важливою для розу­міння переваг саме сьогоднішньої моделі консти­туційного судочинства, що передбачена Консти­туцією 1958 року.

Авторами досліджено деталі виникнення Кон­ституційного комітету, процедуру їх виборів, три­валість мандату та його повноваження як органу конституційної юрисдикції. Зроблено висновок про те, що повноваження Конституційного комі­тету є перш за все повноваженнями узгоджен­ня між двома палатами парламенту. Відповідно, висновок Комітету не оголошує закон неконсти­туційним, але передбачає, що проголошення та­кого закону передбачає перегляд Конституції. Іншими словами, йдеться про форму закону, а не його сутнісні характеристики.

Проаналізовано позиції французьких вчених у аспекті ставлення до діяльності Конституцій­ного комітету у Червертій Республіці та оцінки з точки зору здійснення ним реальної конституцій­ної юрисдикції.