Визначення статусу полонених у звичаєвому праві та законодавстві Московського царства XV- початку XVIII ст.

Анотація

Статтю присвячено висвітленню процесів формування специфіки статусу полонених за нормами звичаєвого права і законодавства Мос­ковського царства (Московської держави) про­тягом XV - початку XVIII століття. Актуальність звернення до висвітлення цих питань зумовлена тим, що вироблені в той час звичаї та погляди, а також норми позитивного права і нині зумовлю­ють особливості ставлення росіян до полонених, яке значною мірою визначається специфікою на­ціонального менталітету та правовою традицією.

Зауважено, що цінним джерелом для з'ясуван­ня комплексу звичаїв щодо поводження з поло­неними можна вважати праці європейських дипломатів, купців, військових, які, протягом три­валого часу перебували в Московській державі й були добре обізнаними з місцевими порядками. Вони містять цікаву інформацію з етнопсихології, історії дипломатії, а також історії права. Значен­ня цього історичного джерела посилюється тим, що спостереження, факти та міркування, наве­дені в них підтверджуються іншими джерелами. Зроблено висновок про певну наступність у національному характері населення сучасної Росії, звичаях, що й нині, за умов поширення в росій­ському соціумі правового нігілізму, в значній мірі регулюють поведінку та діяльність громадян РФ, зокрема й військовослужбовців, найманців при­ватних військових компаній та ін.

Показано, що ставлення до полонених іно­земців, правові засади їхнього статусу в Москов­ському царстві були закладені в перебігу станов­лення та розвитку звичаєвого права, що форму­валося задовго до періоду, який розглядається в цій статті. Наголошено, що оскільки в XV - на початку XVIII ст. ще не існувало поділу на ком­батантів і некомбатантів, то під терміном «бран­ці», «полонені» розумілися як захоплені воїни ворожого війська, так і представники мирного населення, що позбавлялися особистої свободи та опинялися під повною владою супротивника. Полонені поділялися на «державних» і «приват­них», хоча й усередині цих груп можна виявити специфічні підгрупи в залежності від особливос­тей їхнього правового становища.

Підкреслено, що статус бранців у Москов­ському царстві визначався насамперед звичає­вим правом, хоча з плином часу з'являються й акти законодавства, що містили норми, які були спрямовані на врегулювання правового статусу полонених. Яскравим прикладом подібного законодавства є сенатський указ від 27 листопада 1717 р. «Про заборону хрестити та одружувати шведських військовополонених неволею».