Адміністративно-територіальні зміни та їх вплив на містобудівну діяльність в Австрії та Австро-Угорщини (друга половина XVIII - початок ХХ ст.)

Анотація

У статті проаналізовано причини і наслід­ки адміністративно-територіальних змін та їх вплив на містобудівну діяльність в Австрії та Ав­стро-Угорщини (друга половина XVIII - початок ХХ ст.). Зазначено, що у XVIII-XIX ст. містобудів­на діяльність в Австрійській імперії регулювалась різним нормативно-правовими актами, які вклю­чали в себе законні та підзаконні акти. Основни­ми джерелами правового регулювання містобу­дівної діяльності в Австрійській імперії на той час були Конституція Карла VI Габсбурга, Закон про міські права (Stadtrecht), Цивільний кодекс (Allgemeines burgerliches Gesetzbuch) 1811 р., Закон про будівництво (Bauordnung) 1829 р., Бу­дівельний статут 1882 р. (Budownicza ustawa), Закони про міські права та ін.

Показано, що у 1784 р. австрійський уряд почав упорядковувати містобудівну діяльність з ретельної класифікації населених пунктів. Потреба такої класифікації була зумовлена потребою укладення покажчика до детальної мапи країни. Поділ населених пунктів на міста/ містечка/села мали здійснити самі циркулярні канцелярії внаслідок розпорядження судового декрету від 28 жовтня 1784 р. У новому губер­наторському розпорядженні з цього приводу від 13 грудня 1784 р. на самому початку зазнача­лося, що циркулярні канцелярії, незважаючи на чіткі вказівки губернаторства, кваліфікува­ли поселення як міста, містечка і села лише на основі їх розташування, розміру, кількості жи­телів, забудови, а отже, не на основі належної атрибутики. Також губернія розпорядилася, що містом (Stadt) вважати поселення, яке має привілей бути містом. Коли поселення не мали такого привілею, їх слід було вважати селами (Dorfer). Класифікація поселень мала ґрунтува­тися виключно на їхніх привілеях і жодні інші міркування не могли бути прийняті до уваги; тому застосовувався тільки історичний крите­рій, і в результаті всі привілеї з польських часів були прийняті в тих пунктах їх положень, які визнавали поселення містом або містечком.

Встановлено, що кваліфікацію передмістя (Vorstadte) потрібно було розглядати інакше. Тут треба було враховувати: 1) віддаленість від міста; 2) судову владу, якій вони підлягали; 3) привілеї. Проте, якщо окружна канцелярія мала певні сумніви щодо кваліфікації поселення на підставі вищенаведених вказівок і вважала себе змушеною кваліфікувати її іншим способом, то після консультації з окружною комісією (Werb- Bezirks-Kommando) вона повинен був діяти на­ступним чином: призначити владу та місцеву громаду (Obrigkeit und Ortsgemeinde) і в присут­ності коменданта комісії з набору на роботу ви­значити: 1) причини поточної кваліфікації та 2) причини зміни кваліфікації на майбутнє. Уся ця класифікація поселень, як підкреслює розпоря­дження намісництва, мала лише на меті ознайо­митися з сутністю цих поселень, а в жодному разі не мала на меті перетворити міщан на селян чи селян на міщан.