Держава як особливий суб'єкт конституційно-правової відповідальності

Анотація

В статті фокусується увага на ролі держави в реалізації зовнішньополітичного курсу України - набуття повноправного членства в Європей­ському Союзі та Північноатлантичному альянсі, а також на ролі України в міжнародному співро­бітництві, що спрямоване на збереження, під­тримку і відновлення миру, розвиток поваги до прав людини й основних свобод для всіх. Ак­центується увага на видах суб'єктів конституцій­но-правових відносин, серед яких окрему групу становлять держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх структур­ні утворення, зокрема парламентська більшість та парламентська опозиція, депутатські фрак­ції, комітети тощо; депутати, службові та поса­дові особи. Звертається увага на спільні озна­ки конституційно-правової відповідальності та юридичної відповідальності (відповідальність є наслідком правопорушення; пов'язана з реаліза­цією санкцій, які встановлено в нормах права). Наголошується на усталеному доктринальному підході щодо концепту конституційно-правової відповідальності.

Аналізуються ч. 2 ст. 3 Конституції України відповідно до якої держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність, а також положення «утвердження і забезпечення прав і свобод лю­дини є головним обов'язком держави» та ст. 9, ч.  2 ст. 55 Конситуції України, яка гарантує кож­ному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службо­вих осіб, ч. 5 ст. 55, яка гарантує кожному пра­во, зокрема, звертатися до Європейського суду з прав людини з індивідуальною заявою проти держави, ст. 56 Конституції України, яка гаран­тує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої не­законними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, Конвенція про захист прав людини і основоположних сво­бод, Закон України «Про виконання рішень та за­стосування практики Європейського суду з прав людини», доктринальні підходи. Фокусується увага на заходах загального характеру.

В статті обгрунтовується, що держава є осо­бливом суб'єктом конституційно-правової відпо­відальності. Підкреслюється, що держава несе конституційно-правову відповідальність вразі не виконання взятих на себе зобов'язання, якщо в результаті цього спричинено шкоду будь-кому.