Еволюція освіти як конституційно-правової парадигми: історичний контекст та філософський дискурс

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню еволю­ції освіти як конституційно-правової парадигми в історичному контексті та філософському дискур­сі. В межах роботи було розглянуто історичний шлях розвитку освіту, починаючи з первісно-ан­тичних часів і завершуючи сьогоденням. Акцен­тується увага на розвитку освітньої парадигми з погляду філософських та культурних аспектів, які справили вплив на сприйняття та регулюван­ня освітнього процесу.

Зокрема, історичну градацію розвитку та утвердження освіти, як конституційно-правової категорії пропонується розглядати крізь призму наступних хронологічних рамок:

І етап: Епоха давнього світу (Первісна доба і Античність);

ІІ етап: Доба Середньовіччя;

ІІІ етап: Епоха Просвітництва;

ІV етап: Період індустріальної революції та модернізації;

V етап: Сучасність.

Стаття розглядає роль великих філософів та давніх юристів, таких як Аристотель, Демокріт, Платон, Сенека, Сократ, Ульпіан, Цицерон тощо у формуванні концепцій права на освіту.

Особлива увага приділяється тому, як історія освіти відображає суспільні та культурні зміни. Охоплюючи період від первісних форм навчання до сучасних систем освіти, ця стаття показує, як освіта завжди була не тільки правом, але й важ­ливим чинником суспільної еволюції.

Акцентується увага на працях наступних ві­домих філософів, американського - Дж. Дьюї, бразильського - П. Фрейре та вітчизняного - П. Куліша, які справили вплив на формування та розвиток філософії сучасної освіти.

Висновки статті наголошують на тому, що право на освіту характеризується не лише юри­дичними нормами, але й суспільним контекстом та філософськими поглядами. Вони підкреслю­ють важливість розуміння історичного розвитку освіти для сучасної інтерпретації конституцій­но-правової парадигми освіти, яка відображає динаміку суспільства та його потреби у навчанні та розвитку.