Імунітет адвоката у цивільному судочинстві

Анотація

У статті здійснюється правовий аналіз питань пов'язаних із характеристикою змісту понят­тя правового імунітету та особливостей проце­суального імунітету адвоката, як представника учасника справи у цивільному судочинстві для реалізації ним функції процесуального представ­ництва у суді інтересів особи (фізичної, юридич­ної) шляхом учинення від її імені процесуальних дій з метою ухвалення законного та обґрунтова­ного судового рішення в її інтересах.

Наголошується, що в період проведення ре­формування національної правової системи України у цілому та окремих її складових елемен­тів, яка постійно перебуває у динамічному роз­витку і це зумовлює виникнення нових норм пра­ва та необхідність удосконалення діючих правил поведінки у нашому суспільстві для досягнення цивілізованих і гуманних підходів у забезпеченні розбудови в Україні соціальної держави зі ста­більною формою правотворчості та правого ре­гулювання.

Права людини і громадянина возведенні у ранг європейського стандарту, а отже потребу­ють ефективного захисту національними судами.

Установлено, що судовий захист буде ефек­тивним лише тоді коли буде досягнуто не лише пріоритет інтересів особи, а й буде гарантовано державою надання їй кваліфікованої правової допомоги через інститут адвокатури.

Закріплення у статті 59 Конституції права кожного на професійну правничу допомогу [1] і прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» [2] не зняли акту­альності у питаннях про юридичну природу і соціальний статус цього правозахисного орга­ну, про гарантії захисту інтересів адвоката при здійсненні ним професійної діяльності у цивіль­ному судочинстві.

У статті надається авторське визначення по­няття імунітету адвоката та розкривається його процесуальний зміст та виділяються ознаки цьо­го правового інституту.