Ознаки значного правочину: проблеми законодавчої визначеності

Анотація

У науковій статті на підставі аналізу норм чин­ного законодавства України, що регламентує пи­тання значних правочинів акціонерного товари­ства, та практики його застосування, обґрунто­вується можливість виокремлення трьох базових характеристик значного правочину акціонерного товариства. Ними є такі: 1) це правочин, що вчиняється акціонерним товариством; 2) повинен відповідати певним критеріям, встановленим у Законі України «Про акціонерні товариства» та/ або локальних актах такого товариства; 3) рі­шення про його вчинення приймається уповноваженим на це органом управління акціонерного товариства. Остання ознака є також і спеціаль­ною умовою вчинення цього правочину.

Встановлено, що вартісним критерій є ос­новним для визначення належності правочину до категорії значних правочинів акціонерного товариства. Він розкривається через відсотко­ве співвідношення ринкової вартості предмета правочину та вартості активів товариства за да­ними останньої річної фінансової звітності. Обґрунтовано, що використання категорії «ринкова вартість» має низку переваг. Водночас вказано, що для окремих випадків встановлення ринко­вої вартості предмета правочину є неможливим. Це доводить необхідність розробки альтернатив­ного законодавчого підходу для цих конкретних ситуацій.

На основі проведеного аналізу статутів акціо­нерних товариств виокремлено один додатковий критерій для віднесення правочинів до катего­рії значних, що часто зустрічається на практи­ці, - залежно від характеру такого правочину. В установчих документах закріплюється перелік правочинів, найчастіше договорів, які визнають­ся значними для конкретного товариства.

Авторкою досліджено судову практику, що стосується значних правочинів акціонерного товариства. У ній аргументовано доцільність застосування підвищених вимог до укладання правочинів щодо розпорядження майном това­риства лише, коли йдеться виключно про відчу­ження майна, а не будь-яку іншу форму розпорядження ним.

Запропоновано надати можливість акціонер­ним товариствам самостійно приймати рішення щодо встановлення додаткових критеріїв значно­го правочину у їх статутах, незалежно від способу розпорядження майном, що є його предметом.