Здоров'я населення як складова громадської безпеки: досвід Європейського Союзу та України

Анотація

У науковій статті з урахуванням вихідного по­няття громадської безпеки досліджується євро­пейський досвід та вітчизняні підходи до охорони здоров'я населення в комплексному, ризикоорієн- тованому та превентивному режимі. Показано на­гальність досліджуваних питань не лише в націо­нальному, а й в міжнародному вимірах. Позитивно оцінено ініціативу ЄС щодо безпеки охорони здо­ров'я (2020-2025 рр.), яка спрямована на ство­рення регіональної робочої сили, відповідальної за профілактику та контроль викликів, пов'яза­них з інфекційними захворюваннями, і посилен­ня регіонального співробітництва для подолання транскордонних загроз безпеці здоров'я. Конста­товано, що спалах COVID-19 у світі створив нові «можливості» для організованих злочинних груп, ураховуючи, що правоохоронні органи активно залучені до врегулювання кризових ситуацій з метою зниження ризиків подальшого поширення вірусної інфекції.

Із позицій юридичної компаративістики ви­світлено український підхід до охорони здоров'я населення в межах загальнонаціональної про­грами громадської безпеки. Зокрема в Україні до сфери громадської безпеки включають відноси­ни, пов'язані з дотриманням правил карантину та боротьби з особливо небезпечними інфекцій­ними хворобами та епідеміями. Зазначено, що завданням української влади в контексті протидії поширенню та наслідкам коронакризи стало не лише запровадження адміністративної та поси­лення кримінальної відповідальності, а й запровадження на місцевому рівні чітких та конкрет­них правил поведінки під час карантину та своє­часне повну донесення їх змісту до населення.

Наголошено на тому, що обов'язок громадян під час масштабних загроз здоров'ю полягає в тому, щоб неухильно дотримуватися норматив­них приписів і вимог компетентних органів вла­ди. Визначено, що це безпосередньо залежить, насамперед, від чіткої взаємодії таких державних інституцій, як органи Національної поліції, ДСНС, Національної гвардії, органів місцевого самовря­дування, комунальних підприємств, закладів охорони здоров'я, транспорту, правозахисних організацій, громадських об'єднань захисту пра­вопорядку між собою та з громадськістю.