Нормативно-правове забезпечення фінансової безпеки в Україні

Анотація

У статті на основі комплексного системного аналізу національного законодавства у сфері фінансової безпеки, розглянуто проблеми ви­будовування системи правових актів, які тісно пов'язані з багатьма актуальними питаннями юриспруденції, насамперед, із створенням єди­ного правового простору України та проблемою ефективності правового регулювання. Правовий акт розглядається як такий, що виражає волю суб'єкта права та оформлене в установленому порядку рішення, покликане досягати соціаль­но-позитивних цілей (регулювати суспільні від­носини) та тягне певні юридичні наслідки.

Проаналізовано правові норми, що регламен­тують виявлення проблем, що виникають при їх застосуванні визначення шляхів їх розвитку. Усі ці питання потребують наукового осмислення. Мета полягає у вирішенні наукового завдання розроб­ки комплексу теоретичних положень та практич­них рекомендацій щодо формування механізму забезпечення фінансової безпеки України.

У статті використано методи аналізу та син­тезу, формально-логічний, фінансово-економіч­ний, порівняльно-правовий, історичний, систем­ний, аналітичний, статистичний. Визначено, що фінансову безпеку досліджували як динамічне явище, що в практичному сенсі під безпекою варто розуміти таку властивість (стан) фінансів, при якому ймовірність небажаних змін якихось їх якостей не вища, але й не нижче за певні межі.

Проведено співвідношення між різними за­конодавчими актами. Досліджено, що фінансо­ва безпека існує не заради безпеки як такої, а спрямована на забезпечення розширеного від­творення, досягнення економічного зростання та зростання добробуту народу, що й відбилося в трактуванні поняття фінансової безпеки. Уточне­но трактування поняття «забезпечення фінансо­вої безпеки», яке пропонується розглядати як ді­яльність держави та суспільства, спрямовану на здійснення загальнонаціональної ідеї, на захист національних цінностей та інтересів у фінансо­вій сфері, що реалізується через підтримку фі­нансової стабільності, яка виражається у вигляді збалансованості самостійних ланок та елементів фінансової системи держави.