Особливості судового розгляду адміністративних справ щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей судового розгляду адміністративних справ щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами. Вказано, що у відносинах, що пов'язані з користуванням надрами, спори зазвичай вини­кають між фізичними чи юридичними особами та суб'єктом владних повноважень щодо оскаржен­ня його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Встановлено, що значна частина адміністра­тивних справ щодо надання спеціальних дозво­лів на користування надрами виникала у зв'язку з тим, що відбувалася зміна нормативно-пра­вового регулювання умов надання спеціальних дозволів в період, коли позивач проходив про­цедури для отримання такого дозволу. У зв'язку з цим у судовій практиці виникали різні підходи до вирішення вказаної категорії справ. Одні суди вважали, що суб'єкт владних повноважень пови­нен був керуватися законодавством, чинним на момент звернення позивача з відповідною за­явою до органу державної влади, а не законо­давством, що діяло на час прийняття рішення, обгрунтовуючи свою позицію тим, що усі сумніви щодо застосування норм національного законо­давства необхідно тлумачити на користь особи, а не органу. Протилежна позиція судів полягала у тому, що суб'єкт владних повноважень може діяти виключно на підставі та в межах повнова­жень, що визначені законодавством і таким чи­ном зобов'язаний керуватися законодавством, чинним на момент розгляду заяви про надання спеціального дозволу, а не законодавством, що було чинним на дату звернення позивача до ор­гану державної влади.

Доведено, що практика розгляду цієї катего­рії справ є важливою та корисною з огляду на те, що дала підстави сформувати усталену судо­ву практику в умовах зміни законодавства щодо триваючих правовідносин. Якщо під час розгля­ду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт влад­них повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попе­реднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним. Таким чином, суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати те законо­давство, яке діяло на час прийняття рішення, навіть, якщо було змінено нормативно-правове регулювання.